Представництво за довіреністю

Довіреність — доволі поширений правочин у цивільно-правовому обігу. Потреба в представництві виникає тоді, коли особа, яку представляють, через конкретні життєві обставини (наприклад, хворобу, відрядження та інше) не може особисто здійснювати свої права і обов’язки.

Часто до послуг представників звертаються, щоб скористатися спеціальними знаннями і досвідом представника. За допомогою представництва можуть здійснювати не тільки майнові, але і деякі особисті немайнові права, проте не припускається вчинення через представників правочинів, що за своїм характером можуть бути зроблені тільки особисто, а також інших правочинів у випадках, передбачених законом (наприклад, тільки особисто можна скласти заповіт, укласти договір довічного утримання та ін.).

Згідно зі ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видає одна особа (довіритель) іншій особі (повіреному) для представництва перед третіми особами. Найчастіше нотаріуси посвідчують довіреності за усним зверненням особи (довірителя).

У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Обсяг цих дій визначає особа, яка видає таку довіреність. Вони мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

В тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання, прізвища, імена, по батькові осіб (повне найменування юридичної особи), місце проживання представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках — і посади, які вони займають. У довіреностях, що видають на вчинення правочинів щодо розпорядження майном, також зазначають реєстраційний номер облікової картки платника податків довірителя (податковий номер). У довіреностях, виданих на ім’я адвокатів, можуть зазначати їх статус і членство в адвокатському об’єднанні (якщо адвокат є його членом). В довіреності на укладання договору дарування обов’язково зазначають прізвище, ім’я, по батькові або повне найменування обдаровуваного. У разі невиконання такої умови, довіреність є нікчемною.

Довіреності, посвідчені в нотаріальному порядку, виготовляють на спеціальних бланках нотаріальних документів і підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей.

Довіреність, як правило, видають на визначений термін, але, якщо його не зазначено, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Представник за довіреністю може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі – передоручення, якщо це право передбачено в основній довіреності або якщо представник був змушений це зробити з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.  Довіреність,  видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню і не може містити в собі більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю. Термін дії такої довіреності не може перевищувати терміну дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.

Для посвідчення довіреності нотаріусом необхідні такі документи:

  • паспорт (з вклеєними фотокартками після досягнення особою 25 та 45 років);
  • картка платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (ідентифікаційний номер);
  • інші документи, що стосуються змісту самої довіреності.

Особа, яка видала довіреність, може у будь-який час скасувати її або довіреність, видану в порядку передоручення, шляхом оформлення у нотаріуса відповідної.

В цьому випадку довіритель повинен негайно сповістити представника, а також відомих йому третіх осіб, для представництва перед якими видана довіреність, про її скасування.

Всі довіреності, посвідчені нотаріусами, та довіреності, посвідчені уповноваженими на це посадовими особами органів Місцевого самоврядування у сільських місцевостях, припинення дії цих довіреностей підлягають обов’язковій реєстрації у Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей.

А. КАБИН,
приватний нотаріус районного нотаріального округу.

Share