Христина Стебельська: для початку полюбіть своє українське ім’я!

9 Листопада, 2012 · Освіта і Культура

Про що ми говоримо й міркуємо у День української писемності та мови? Кладемо на рівноважні шальки надії і розчарування, свою святу правду і чужу кривду. Але, найперше, питаємо у себе: хто є ми? Громадяни, яких об’єднує одна держава, влада і школа? Ми — ті, хто говорить однією мовою? Журналісти, письменники, редактори, політики — хто несе відповідальність за те, що в Україні досі немає чіткого розуміння, що таке «ми»? А воно таки, мабуть, потрібне — та все не так просто. Щоб зважувати полюси, треба мати хист і знати мірку. Завжди цікаво, як дивиться на тонкощі справи метке око телевізійника!

Розпитаємо у головного редактора Першого Національного телеканалу України Христини Стебельської, чим сьогодні виважувати мову.

Сьогодні свято мови і писемності — двох безумовних «альфа» для журналіста. Яким бачить цей день головний редактор Першого Національного?

Я бачу його приємним і настроєвим. Така собі загальна атмосфера галантності. Простір організований із першорядних подій, і кожна з них шляхетно презентує щось унікальне. Заради стійких позитивних перемін. Пройде ще чимало літ, поки ми відшліфуємо думку, що це свято престижу. Адже не випадково щороку п’ять мільйонів знавців української мови із двадцяти країн світу беруть участь у допитливому конкурсі ім. великого українця Петра Яцика! А наша українська версія теленовин «Євроньюз» цілодобово демонструє професійну матрицю українськості на весь світ.

Для телевізійника День писемності — свято щоденне?

На телебаченні святом День писемності не назвеш… Це звичайна буденна робота. А самому собі влаштовувати свято не до снаги. За написанням сценаріїв і статей, редагуванням документів не кожен бачить нашу редакторсько-письменницьку душу. І цей розрив між вкладеним у творчі й нетворчі душі та його нерозумінням викликає в мене скепсис щодо бажання святкувати. Чомусь за 15 років свято не стало фаховим і родинним, тобто помітним і затребуваним. Багато фантазій щодо його відзначення я похоронила.

Врешті я подолала цей надрив тільки завдяки успішним проектам Першого Національного, які мають постійних прихильних телеглядачів. А ще — толковим текстам у рідкісних програмах, які виражають душу мою і моїх колег. Отже, День української писемності та рідної мови я сприймаю як осмислення. Чого? Сенсу праці словом, мовою заради власної суті.

Ви почуваєте себе законодавцем моди на українську? Хто, на вашу думку, зараз в Україні робить мову популярною?

Так, почуваюся. У мене тверда позиція — не бути чужою самій собі, тим більше слимаком під чиїмось суржиком. Я є та, ким була завжди — українка. І світ телевізійний таки буде українським! А зараз я маю добре уявлення, хто і як говорить в кадрі і за кадром на різних телеканалах, тож на рідному телецентрі не розчиняюся, а принципово спілкуюся українською. До речі, мої мова та голос подобаються багатьом. Поза ТБ зацікавила українською не одне гордо-пишне високочоле товариство. Отже, ведучі нашого телеканалу рідне роблять популярним. Заради неї, української! У нашому ефірі завжди побачите чудові українознавчі програми та документалістику про історію, книги, постатей. Ми стежили за міжнародним Форумом видавців у Львові, показали ретроспективу фільмів за участю генія на віки Богдана Ступки. Українську майстерно шліфують, зокрема, у телевізійному проекті «Запам’ятай», передачі «Надвечір’я», «КнигаUa», міжпрограмних роликах «Народна мудрість», «20 кроків до Мрії», «Обличчя української історії».

Та найбільше в Україні мову популяризує молодь, яка шукає і засновує літературні сайти-цікавинки. Чесно, і за рідну мову! Похвалюся і літредакторами нашої головної редакції. Віддані. Мудрі. Старанно доповнюють одне одного ідеями. Кожному б телеканалу таких! Саме завдяки їм — УКРАЇНСЬКА на Першому довершена.

Ви бачили світ, але багато і невтомно подорожуєте Україною, тож не з чуток знаєте, що мова наша багатолика, та й писемність теж. Як, до речі, ставитесь до правописного різноманіття у сучасній літературі, на телебаченні?

Є культура мовлення телевізійників. За чуттям головного редактора маю зауважувати все, але як ведуча більше звертаю увагу на складні чи спірні випадки слововживання, вимови, наголошування, відмінювання слів та використання деяких синтаксичних конструкцій. Телевізор у нас працює цілодобово, тому аналізувати ефір — це завжди цікаво. Літредактори щодень як швидка допомога для журналістів, сценаристів, ведучих, перекладачів. Інколи такі дискусії… без словників не розберешся. Як кажуть, «Дай, Боже, щастя-долі, але перша чарка колом».

Мені подобається, що сучасні словники шанують лексику різних місцин України. Підхоплюють її з живих і багатющих художніх творів. Чудові діалектизми запрошують у літературну мову. Не треба боятися «радости» і «любови», адже набагато більше отруйних колючок заховано в просторікуватих кальках і недолугих банальностях, які чуємо щодень.

Згадаймо, що література ще й насичує мову новотворами: «звечоріння» Ліни Костенко або «сніння» Василя Стуса… Цікаво, що є такого у Вашому арсеналі?

Поезія Ліни Костенко та Василя Стуса — це квітування української мови, яким я досі зачитуюсь. Моє ж «гостре вухо галичанки» за 32 роки телемандрів вподобало діалектизми. Давні, але досі влучні, бо українські!

«Куди це ти нарунжилась?» — харківське.

Або таке, з гуцульського: «А сей, вічно голодний, плентикаєси. Літає по фуршетах мало ноги си не поломит», «Від такого співанє можна згулавіти», «Хлопец пішов блудом і виглядає як здохле котє», «Смієси єк вишкірєний мертвец».

Смаковите буковинське: «такого народу на дармове гощення сипонуло».

А ось вам коротка замальовка на тему виборів: «білборди — як бик-морди», «православні комуністи щось варнякають про святині», «а я гадала, шо комунякам прийшов шлюс».

Так, гостро-виборчі ще з тим перцем! Цьогоріч День писемності та мови ми зустрічаємо у справжній веремії. Як тут не запитати про хліб політиків — сакраментальне «мовне питання». Де правда?

У виборчій кампанії 2012 я спостерігала, як мова стала політичним товаром. Заскорузлі безграмотні агітатори, далекі від мови і мовних проблем, по команді «фас-с-с» ображали опонентів і роз’єднували середовище, яке під знаком власної душі уболіває за мову.

Світло мови підмінили зубоскальством заради крісла у ВР. Мова — це велика політика, але часто її «захисники» не мають того внутрішнього пієтету, нічого спільного з її світлим символом. Тому культурне повітря навколо «політика-захисника» було наповнене ненавистю та брехнею. В окрузі він залишив після себе неподолану ворожість. Не комітету захисту української мови потребує Україна, а рішучості самих українців змінити мовну ситуацію в країні. Як? Не бути збоку, де всі крайні. Уявляю, як би було потужно, вільно і свідомо: всі українці спілкуються українською.

Що таке треба зробити, щоб українській дихалося вільніше?

Дуже просто: об’єктивно дивитися на речі. І зберігати вміння чути.

Мову треба відчувати. Але її система потребує праці і юристів, і економістів… і політиків, які не розбурхуватимуть барикаду навколо мови, а законодавчо пришвидшать ситуацію, коли Україну побачимо європейською, де ознакою норми буде «відсутність розмов про національні проблеми» (Євген Сверстюк).

Нам треба об’єднати сили, які системно можуть все змінити. Інакше «каким я был, таким я и остался».

А найголовніше — треба вчитися любити мову через першорядні речі. Відшліфувати свої культурні уподобання. Бо якісний простір якраз формує шкалу вартостей. Це вчить у буднях бачити головне, другорядне, третьорядне.

Ніколи не забуду, як приїхавши з батьками на екскурсію до Києва, перше, що я побачила у свої чотири роки — балет у Національній опері. Це досі моя пристрасть.

Любити мову треба не тільки через гарні книжки (хоча література, звісно, розвиває мову), а й через вистави, кінофільми, гарні газети, телепрограми і ретельно відібрані сайти в Інтернеті.

Мовою треба жити через особистості та явища. Потрібна системна освіта, щоб навчитися думати і впізнавати правду.

Задумайтесь, чи маєте ви можливість, бодай інколи, бувати у товаристві, яке задає «інтелектуальний тонус»? Або чи пишете ви свій щоденник так відповідально, щоб його можна було видати?..