Василь Гладій: «Справа честі і гідності»

Перший заступник голови обласної ради, кандидат у народні депутати України по мажоритарному виборчому окрузі №89, наш краянин Василь Гладій в інтерв’ю нашому виданню розповів про основні перипетії останньої сесії обласної ради та поділився власними думками про виборчий процес, що триває в країні.

Василю Івановичу, цього тижня відбудеться третє пленарне засідання сімнадцятої сесії Івано-Франківської обласної ради. Складається враження, що звітна сесія може виявитися однією з найтриваліших, а тому цілком логічним постає запитання про актуальність та суспільний резонанс внесених до порядку денного запитань?

Безумовно, хоча, на моє переконання, це окрім усього ще й свідчення планомірності та бажання депутатського корпусу й керівництва обласної ради виважено підійти до вирішення питань порядку денного. У міжсесійний період накопичилася ціла низка важливих питань, що потребують належного врегулювання. Й те, що депутати прагнуть усвідомлено підійти до їх розв’язання, є скоріше позитивним чинником. Свідченням ж продуктивності роботи обласної ради є прийняття нею протягом перших двох пленарних засідань близько п’ятдесяти рішень. Це, зокрема, обласна програма захисту і розвитку української мови, рішення про дотримання вимог Конституції України щодо функціонування державної української мови на території Прикарпаття, про відзначення в області 70-ї річниці створення УПА, про соціальний захист і соціальне забезпечення ветеранів національно-визвольних змагань, про створення комунального підприємства «Пам’ять», регіональні цільові програми поводження з твердими побутовими відходами та програма розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 роки. Окрім того, це і комплекс бюджетних питань, питання соціально-економічного та духовного розвитку…

Що передбачає програма захисту і розвитку української мови?

Відзначу, що потреба функціонування в області такої програми визріла уже достатньо давно. Чи не в усіх сферах сьогодні спостерігаємо тотальну нівеляцію усього національного. Ми поволі, але впевнено втрачаємо національну самосвідомість, нашу культуру та національну пам’ять. Сфера спілкування – не виняток. І хоча на Прикарпатті ці процеси, на перший погляд, ще не настільки примітні, однак варто лише увімкнути телебачення чи радіо і переконаєшся у протилежному. Я вже не кажу про громадський транспорт, а чи про будь-яке кафе, де проводить своє дозвілля наша молодь і де неможливо почути нічого іншого окрім третьосортної російської попси.

Разом з тим, прийняття програми, а також рішення про дотримання вимог Конституції щодо функціонування державної української мови на території області – наша конкретна  й безапеляційна відповідь на намагання чинного режиму Януковича нівелювати значення української мови й прагнення прирівняти у правах з державною мову російську. Свою категоричну позицію щодо злочинного мовного закону Ківалова-Колесніченка кожен з нас дав ще 5 червня у Києві, протестуючи супроти його схвалення у першому читанні. Після того ж як закон було прийнято в цілому, напрацювання в області програми захисту рідної мови постало як ніколи гостро.

Програма передбачає створення відповідної правової бази, виробництво та трансляцію україномовного продукту в місцевому телерадіопросторі, придбання й популяризацію матеріалів з функціонування мови у суспільстві, створення електронної бібліотеки української літератури, популяризацію української мови та сучасного українського мистецтва через найширший спектр культурних, наукових, науково-практичних та інформаційних  заходів. Усе це в комплексі покликане сприяти зміцненню україномовного патріотичного середовища на рівні кожного населеного пункту.

А що стосується прийнятого Партією регіонів та її сателітами мовного закону, то обласна рада більшістю голосів ухвалила рішення про те, що цей антиконституційний акт не підлягає виконанню на території Івано-Франківської області. Єдиною мовою офіційної діяльності в області, мовою діловодства є державна українська мова.

На сесії ви доповідали із питанням про відзначення 70-річчя УПА в області. Які заходи передбачаються у зв’язку із цією датою?

Українська Повстанська Армія – невід’ємний атрибут української державності, символ нескореної боротьби за неї. Гідне вшанування кожного загиблого, кожного ветерана національно-визвольних змагань – наш обов’язок перед нащадками. На моє переконання, ми зобов’язані зберегти та примножити пам’ять про їх героїчні змагання за долю Української держави, виховати майбутні покоління на тих моральних цінностях і засадничих постулатах діяльності, згідно яких жив та діяв кожен упівець.

Одним із способів цього власне і є належне відзначення в області 70-річчя УПА. Тим паче, що дата і справді значуща, а у призмі нігілістичного ставлення до УПА на найвищому державному рівні, що спостерігаємо сьогодні, – взагалі епохальна. Зауважу, що обласна рада у зв’язку з цим затвердила близько двох десятків різноманітних заходів наукового, просвітницького, культурного характеру.  Серед них, зокрема, проведення наукової конференції «Українська повстанська армія – феномен вітчизняної і світової історії XX ст.», обласного фестивалю повстанської та стрілецької пісні ім. С. Галечко, виготовлення ювілейної відзнаки «70 років Української Повстанської Армії».

Депутати підтримали проведення в усіх населених пунктах краю просвітницьких і тематичних заходів, урочистих зборів в населених пунктах області, зустрічей дітей та молоді з учасниками визвольних змагань, здійснення покладання квітів до пам’ятників видатним діячам українського державотворення, борцям за незалежність, воїнам, полеглим у боях за свободу України. Протягом вересня-жовтня будуть організовані виставки фотографій, книг, фондових матеріалів, присвячені висвітленню історії УПА та історії визвольних змагань української нації у XX ст. загалом. Окрім того, обласна рада вирішила також звернутися до релігійних організацій краю щодо проведення 14 жовтня 2012 року в усіх населених пунктах області молебнів за полеглих за волю України.

Не менш символічним стало й прийняття рішення про надання кожному ветерану доволі суттєвої матеріальної допомоги…

Не хотілося б на цьому акцентувати особливу увагу. Адже це лише невеличка лепта, яка, втім, як ми сподіваємося, допоможе кожному з наших ветеранів вирішити окремі повсякденні питання. Різного роду доплати існували і до цього часу. Однак, у кожному з районів вони аж надто варіювалися – від 50 до 500 грн., як, до прикладу, в Івано-Франківську. Але ж воювали всі однаково! Відтак, ми провели відповідні консультації й прийняли консолідоване рішення про необхідність встановлення єдиного розміру матеріальної допомоги для всіх ветеранів ОУН-УПА, учасників бойових дій та їх вдів – 500 грн. на місяць.  Ці кошти вони отримуватимуть щомісяця, починаючи з 2013 року.

Василю Івановичу, виборча кампанія якимось чином впливає на роботу депутатського корпусу?

В обласній раді чинного скликання представлені представники 13 політичних сил. Всі вони у тій чи іншій мірі є учасниками виборчого процесу. Втім, ще до початку виборчої кампанії ми закликали усіх депутатів максимально уникнути різного роду політичних мотивів чи можливих спекулювань у свої діяльності. Переконаний, що обласна рада й надалі має працювати конструктивно. На мою думку, наразі чинній більшості націоналістичних та національно-демократичних політичних сил це вдається. Підтвердження цьому – наша діяльність.

Більше того, остання сесія переконливо засвідчила про гуртування депутатів – в раді створено міжфракційне об’єднання «Батькіщина». До нього увійшли народні обранці від «Народного руху України», «Фронту змін» та ВО «Батьківщина». А тому сьогодні в обласній раді, на моє переконання, спостерігається не скільки надмірна політизація, скільки підвищене почуття значущості виборів, що насуваються.

В чому воно проявляється?

Наразі є лише два варіанти можливого розвитку подій. Або до влади прийдуть опозиційні політичні сили і це стане початком кінця режиму Януковича. Або Партія регіонів та її сателіти шляхом маніпуляції, підкупу виборців, шантажу та фальсифікацій зуміють зберегти більшість й у Віктора Януковича з’явиться можливість остаточно закрутити гайки, позбавивши суспільство будь-яких ілюзій. Громадськість сьогодні опинилася поміж двох барикад. Але якщо сьогодні у неї ще є право обирати, то вже завтра можуть позбавити й цього. Країна котиться в прірву й якщо нею і надалі правитимуть злодії-олігархи, у нас немає майбуття.

Що натомість пропонує опозиція?

Опозиція пропонує нову якість. Це насамперед нова якість взаємовідносин, нова якість облич та нові, прозорі та абсолютно зрозумілі принципи роботи. На ці вибори опозиція, справжня опозиція, йде єдиною командою. Об’єднана опозиція «Батьківщина», створена на базі 7 політичних сил, серед яких і «Фронт змін» Арсенія Яценюка, та ВО «Свобода» досягли домовленостей й висунули спільних кандидатів по всіх виборчих округах України. Кожного з них було ретельно перевірено та піддано громадському моніторингу. Ми домовились про співкоординацію й взаємонепоборення під час виборів та про стратегічну співпрацю в майбутній Верховній Раді України. Прийшовши до парламенту, ми уже не будемо ділитися і колотися. Приклад Івано-Франківської обласної ради – яскраве тому підтвердження. Спільно ми дамо відсіч будь-якій антиукраїнський чи антисоціальній ініціативі. Натомість уже зараз ми відповідально заявляємо суспільству, що буде зроблено у першу чергу. Для цього в опозиції є цілий пакет напрацьованих законопроектів. Справедлива держава, чесна влада, гідне життя – ось ті принципи, що їх ми пропонуємо, і водночас та мета, якої кожен з нас щиро прагне.

Що буде реалізовано першочергово?

Переконаний, що кожен громадянин нашої країни достойний гідного життя, повинен мати можливість працювати і гідно заробляти.

Об’єднана опозиція пропонує фахову Програму стимулювання економіки, відповідно до розрахунків якої прожитковий мінімум і мінімальна заробітна плата будуть доведені до 2400 грн., зарплата бюджетників буде збільшена щонайменше вдвічі. Ми скасуємо ганебну пенсійну реформу, здирницький податковий кодекс. Їм на зміну будуть встановлені однакові правила нарахування пенсій для всіх, скасовані спеціальні пенсії, а їх розмір залежатиме від трьох чинників: трудового стажу, умов праці та заробітку. Ми гарантуємо усім доступність до якісної, сучасної освіти, встановимо обсяг медичних послуг, які гарантовано надаватимуться безкоштовно. Вичерпний перелік невідкладних, конкретних ініціатив, що їх пропонує об’єднана опозиція, можна знайти у нашій програмі. Вона пройшла широке громадське обговорення у всіх регіонах нашої країни і сьогодні найбільшою мірою враховує інтереси кожного окремого громадянина.

Як один з кандидатів у народні депутати, чим ці вибори є особисто для вас?

Для мене ці вибори – справа честі і гідності. Вирішуються питання збереження державної незалежності. Пригадую, як у часи «перебудови», навчаючись у педучилищі в Чернівцях, на відкритті дебютного фестивалю «Червона рута» у натовпі спільно з другом першим наважився підняти синьо-жовтий стяг. Тоді це була глибоко символічна дія. Сьогодні ж настав час не дати ворогам української державності його опустити. Парламентські вибори – один із способів досягнення цього.

Попри це ви балотуєтесь до парламенту по мажоритарному виборчому окрузі. Де гарантія, що не зрадите й не опинитеся серед «тушок»?

Разом з іншими кандидатами від об’єднаної опозиції я дав клятву, заприсягнувся на Біблії, що не зраджу. Тому «тушкування» мені не загрожує перш за все через те, що є глибоко віруючою людиною. Так виховали батьки і так виховую своїх дітей.

Окрім того, якщо громада довірить мені представляти її інтереси в парламенті, зобов’язуюсь вступити до фракції об’єднаної опозиції «Батьківщина» та не виходити з неї протягом дії мандату. Зобов’язуюсь особисто голосувати за закони, а у разі невиконання перелічених зобов’язань, мабуть першим серед депутатів створю прецедент – добровільно відмовлюся від свого мандату.

Таке можливо?

Депутатський мандат це лише інструмент. Набагато важливішою є людська гідність та особиста репутація. Я все життя прожив на Покутті, пройшов шлях від шкільного вчителя до заступника голови обласної ради. Двічі обирався головою Снятинської районної ради. Навіть працюючи в Івано-Франківську, за першої ж нагоди приїжджаю в рідні Задубрівці. Я не звик ховати обличчя, зустрічаючись з краянами. 14 років, яких присвятив місцевому самоврядуванню в області – тому підтвердження.

Що ініціюватимете в парламенті, чого прагнутимете домогтись?

Я добре знаю ті проблеми, що турбують жителів мого виборчого округу. Питання лише в тому, що на обласному рівні вирішити їх усі просто неможливо. Відтак, у разі обрання мене до Верховної Ради своє першочергове завдання вбачаю у відродженні та розвитку українського села, створенні умов для повноцінного життя на селі, розвитку агропромислового сектору. Важливим є вирішення питання розпаювання комунальних земель лісового фонду з метою реалізації визначеного державою права громадян на їх першочергове одержання у власність. Окрім того, одним з першочергових пріоритетів є внесення змін до Закону України «Про статус гірських населених пунктів» з метою перевизначення пріоритетів у їх розвитку, стимулювання ведення традиційного для горян господарства, надання різноманітних соціальних послуг. Маю на увазі конкретні, а не теперішні ефемерні пільги, збільшення розмірів державних пенсій та стипендій, встановлення спеціальних знижених ставок оподаткування для суб’єктів підприємницької діяльності, що розмістили в гірських населених пунктах об’єкти торгівлі товарами повсякденного вжитку. Зважаючи на особливості регіону, життєво необхідними є реалізація протипаводкових та протизсувних заходів, інших програм захисту навколишнього середовища, розвиток та розбудова транспортної та дорожньої інфраструктури тощо.

Однією з найактуальніших для мешканців краю є будівництво міні-ГЕС. Як ставитесь до самої ідеї їх спорудження?

Будь-яку ідею, навіть найпозитивнішу, апріорі можна довести до абсурду. Те, що ми спостерігаємо на прикладі міні-ГЕС – тому підтвердження. Варіанти, що їх пропонують окремі підприємці, є абсолютно неприйнятними.  Якщо стану депутатом Верховної Ради, домагатимусь врегулювання цього питання на найвищому законодавчому рівні. Наразі ж обласною владою призупинено їх спорудження. Прийнято рішення, що тільки  громада дає дозвіл на відповідні будівництва й лише за умови, якщо інвестор вкладатиме кошти у її розвиток. Більше того, переконаний, що таке будівництво має здійснюватись за погодженням та із врахуванням рекомендацій відповідних фахівців, експертів. Ми покликані зберегти Українські Карпати, а не перетворити їх на ще одне джерело наповнення гаманців олігархів.

Не секрет, що ви є одним з найрентинговіших в окрузі кандидатів. Нещодавно підтримати вас приїхав особисто Олег Тягнибок. Як розцінюєте загалом опонентів?

Підтримка мене з боку лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока є лише свідченням довіри до мене як до кандидата та зайвий вияв міцності укладених між опозиційними політичними силами принципових домовленостей.

Що ж до оцінювання кандидатів, то чинити це з мого боку було б як мінімум некоректно та нетолерантно. Я – один із них. Тому на персоналії не переходитиму. Кожному з кандидатів оцінку уже незабаром дасть громада. Відзначу лише, що усі 14 зареєстрованих кандидатів по-своєму є достойними. Хоча, звісно, як і загалом по Україні, в їх переліку ми можемо знайти і пристосуванців, і так званих «перевертнів», і грошових мішків, які намагаються будь-якою ціною купити виборця, і звичайних технічних кандидатів, єдина мета яких відібрати голоси в опозиції на користь чинного режиму.

Брудні технології проти вас – це також толерантно?

Це – приватна справа моїх опонентів, зайве свідчення їх здатності вести цивілізовану політичну боротьбу.

Кому вони вигідні?

Гадаю, якщо ретельно промоніторити ситуацію та проаналізувати зміст листівок, що були адресовані проти мене, ви й самі з легкістю визначите замовника цих провокацій. Озвучувати прізвища – означає опуститися до їх рівня. Зауважу лише, що я звернувся до органів правопорядку та прокуратури із депутатським запитом з вимогою перевірити факти застосування проти мене «чорного піару» та брудних політичних технологій. Коли одержу відповідь, надам її.

Наостанок, що на вашу думку буде визначальним у розподілі симпатій виборців?

Звісно, довіра. Вірю, що сьогодні українці стали свідомішими, їх тепер не купиш ні подарунками, ні грошима. На жаль, кияни уже продали своє рідне місто за гречку. Щиро сподіваюсь, що ми не наступимо на чужі граблі, а голосуватимемо не лише серцем, а й розумом. Оцінюватимемо кандидатів за конкретними вчинками протягом усього життя, а не окремими подачками у передвиборчий період, здійснюваних з єдиною метою – повернути витрачене.

Олександр Проненко