Пласту – 100 років
У 2012 році виповнюється 100 років від часу заснування організованого українського скаутського руху
Двадцятий вік, що його поети назвали жорстоким, щойно народився, і дещо пізніше, але майже разом з ним, народився Пласт. Двадцятий вік – це час, у якому найкращі сини і дочки України декілька разів підносили вгору «червону калину», вік, у якому вони часто засвідчували свою державну зрілість і численними виявами героїзму стверджували свою вірність найвищим ідеалам української державності. Всі ці великі і вагомі роки нашої недавньої історії нерозривно пов’язані із Пластом.
На заранні тієї доби – 100 років тому, поряд із іншими українськими молодечими групами і установами – народилася скромна юнацька організація. Вона назвала себе дуже просто й по-козацькому, але традиційно – Пласт.
Завдяки родоначальникам Пласту – доктору Олександрові Тисовському-Дротові, Іванові Чмолі та Петрові Франку – ця організація досить скоро оформилася: методично і концепційно та ідейно і світоглядово.
І вже після двох років, із вибухом Першої світової війни, багато пластунів замінило свої мандрівні кийки і палиці на шаблі і рушниці, а пластові капелюхи – на вояцькі шоломи. Подібне повторилося згодом, під час Другої світової війни, коли в рядах УПА опинилися сотні найбільш ідейних пластунів.
Чотири літери – СКОБ – і чотири символи: Сильно, Красно, Обережно, Бистро. Ці слова стали не тільки привітом, а й нормою щоденної поведінки пластунів, частиною їхніх характерів.
Патроном своїм Пласт прийняв святого Юрія – найбільшого лицаря серед святих, покровителя українського козацтва – щоби до його геройських вчинків достроювати юнацькі душі і серця, щоб на героїці ростити характери української молоді.
Озброєні таким духовним вирядом, групи молоді, виходили у ліси, у гори, прямували в обійми сонця, вітру, дощів – щоб гарт тіла і велич духу плекати і в життя вступати. Казки часто ставали дійсністю, а засоби і юнацькі ігри перетворювались у обов’язок і конкретні вчинки…
Як колись на Запорізьку Січ, так і тепер до Пласту приводять батьки своїх дітей і віддають їх у спільноту молодих – виховникам. А ті приймають їх як старші побратими, як їхні друзі.
Час таборів юнацьких, бадьора пісня, спортивні змаги, дружня співпраця, перші спроби життєвої боротьби – все це скликає українську молодь у юнацькі лави Пласту.
Пласт – це організація, яка може взамін на витрачений час дати духовну повноту. Це відбувається за дивним законом: що більше ти віддаєш їй, то більше отримуєш натомість. Праця в Пласті захищає життя від буденності та житейських спокус, вчить бачити добре та красу скрізь, не втрачаючи голови, та мати джерело щастя у найважчих ситуаціях.