Пласту – 100 років

У 2012 році виповнюється 100 років від часу заснування організованого українського скаутського руху

Двадцятий вік, що його поети назвали  жорстоким, щойно народився, і дещо пізніше, але майже разом з ним, народився Пласт. Двадцятий вік – це час, у  якому найкращі сини і дочки України декілька разів підносили вгору «червону  калину», вік, у якому вони часто засвідчували свою державну зрілість і численними виявами героїзму стверджували свою вірність найвищим ідеалам української державності. Всі ці великі і вагомі роки нашої  недавньої історії нерозривно пов’язані із Пластом.

На заранні тієї доби – 100 років тому, поряд  із іншими  українськими молодечими групами і установами – народилася скромна  юнацька організація. Вона назвала себе дуже просто й по-козацькому, але традиційно – Пласт.

Завдяки  родоначальникам Пласту – доктору Олександрові Тисовському-Дротові, Іванові Чмолі та Петрові Франку – ця організація досить скоро  оформилася: методично і концепційно та ідейно і світоглядово.

І вже після  двох років, із вибухом Першої світової війни, багато пластунів замінило свої мандрівні  кийки і палиці на шаблі і рушниці, а пластові капелюхи – на вояцькі шоломи. Подібне повторилося  згодом, під час Другої світової війни, коли в рядах УПА опинилися сотні  найбільш ідейних пластунів.

Чотири літери – СКОБ – і чотири символи: Сильно, Красно, Обережно, Бистро. Ці слова стали не тільки привітом, а й нормою щоденної поведінки пластунів, частиною їхніх характерів.
Патроном своїм Пласт прийняв святого Юрія – найбільшого  лицаря  серед святих, покровителя українського козацтва – щоби до його геройських вчинків  достроювати юнацькі душі і серця, щоб на героїці ростити характери української молоді.

Озброєні таким духовним  вирядом, групи  молоді, виходили у ліси, у гори, прямували в обійми сонця, вітру, дощів – щоб  гарт тіла і велич духу плекати  і в життя вступати. Казки часто ставали дійсністю, а засоби і юнацькі ігри перетворювались  у обов’язок  і конкретні  вчинки…

Як колись на  Запорізьку Січ, так і тепер до Пласту приводять батьки своїх дітей і віддають їх у спільноту молодих – виховникам. А ті приймають їх як старші побратими, як їхні друзі.

Час таборів юнацьких, бадьора пісня, спортивні змаги, дружня співпраця, перші  спроби життєвої боротьби – все це скликає українську молодь у юнацькі лави Пласту.

Пласт – це організація, яка  може взамін на витрачений час дати духовну повноту. Це відбувається за дивним законом: що більше ти віддаєш їй, то більше отримуєш натомість. Праця в Пласті захищає життя  від буденності та житейських спокус, вчить бачити добре та  красу скрізь, не втрачаючи голови, та мати джерело  щастя у найважчих ситуаціях.

Share