Бігли коні через степ…

Боги людям відкрили не все. В пошуки
подавшись, люди самі пізнали немало.
Ксенофан Колофонський

Велике творіння мистецтва неможливо осягнути
сповна , коли не довелося пізнати як воно творилося.
Ервін Чаргафф

Посеред степу широкого громадяться козацькі вежі. Поміж ними, мчить,  як вихор, козацьке військо на баских конях. Попереду, на гнідому коні, сам гетьман. На мить – переносишся в історію нашого народу, нашої козацької держави. Весь оцей екскурс в минуле створила українська мисткиня Марія Петрів не на полотні, не в кераміці чи різьбі, а за допомогою звичайнісінького гуцульського сира. Бо акурат оці сирні скульптурки коників з вершниками і повертають нас в історію, викликають подив і захоплення в численних відвідувачів її виставок та майстер-класів.

Народилася Марія Іванівна Кіщук 22 серпня 1968 року в гуцульському селі Ясіня на Закарпатті. Однак, як тільки дівчинці виповнився один рік, родина переселилася в гуцульське село Брустури(Брустурів) на Галичині. Акурат тут пройшли її дитячі та дівоцькі роки. Тут, в 1985 році закінчила середню школу, тут зустріла своє кохання і в 1988 році вийшла заміж за Петріва Василя Васильовича.

Опинилася в полоні домашніх клопотів, разом з чоловіком утримували добру господарку то часу вільного, ой, як бракувало. Та все-таки, як учинялася яка вільна хвилина, бралася за вишивання. То рушники мережила, то скатерті чи сорочки. І все споглядала з цікавістю, як до сусідки Матійчук Марії Юріївни вчащали гості: то журналісти, то художники чи школярі, а найчастіше – туристи. Бо була вона на той час визнаною майстринею в усіх карпатських горах з виготовлення сирної іграшки.

Сталося так, що Марія Матійчук була нанашкою (хресною мамою) Василя Петріва, тож запрошувала до себе на вечорниці й Василеву дружину Марію, мовляв хай бере своє вишивання і вона буде вишивати, а Матійчучка буде ліпити сирних коників. Удвох буде веселіше, будуть собі гутарити, оповідати різні бувальщини.

–    Отак сиджу я і вишиваю, – пригадує Марія Петрів, – а нанашка ліпить сирні фігурки і ніби-то сама до себе приказує, як це треба робити аби звернути мою увагу на процес виготовлення. Дає для мене своєрідний майстер-клас(як тепер модно говорити). Я з заінтересованістю спостерігала за кожним рухом нанашки, бувало, що й голкою палець вколю, бо ж очі на ліплення більше зосереджу, ніж на вишивку. А одного разу Матійчучка й мовить: « Ци не пора б і тобі, Марічко, спробувати щось виліпити. А раптом вийде…». Ото я й приклалася і виліпила першого коника. Нанашка похвалила. Але треба було ще упріж зробити аби того коника осідлати. А це вже в мене не виходило. Та пройшов час і я опанувала й це робити. Матійчучка не була лукавою. Вона виявилася доброю учителькою. А ще почала мене брати із собою на виставки. Я коло визнаної мисткині почувалася мовби на коні…

Здається, ніби й просте це ремесло, а потребує стільки уваги, пильності. Треба пантрувати аби молоко було свіжим і як його ставити ґлєджіти то аби сир не перекис. Попервах Марія Петрів і сир могла витратити марно, не зробивши бажаної фігурки, і пальці обпекти, бо коника треба ліпити поки сир не вистиг. А коли вже виріб готовий, то закріплює його майстриня в соровиці(солена вода, яку чоловік набирає в Космачі в соляному джерелі). Великий коник з вершником може стояти в соровиці і цілу добу. Тоді він не пліснявіє і душе смакує із пивом. Зараз має багато замовлень до львівських ресторанів на коники із сиру. А ще горяни купують в неї коники для освячення на Великдень разом із паскою або на традиційні гуцульські весілля.

Марія Петрів великого коня може виготовити за 3-4 години. Сирні іграшки вона виготовляє вже двадцять два роки. За цей час виготовила їх декілька тисяч. А її наставниця Марія Матійчук почала виготовляти сирну іграшку із тринадцяти років і вироблювала аж до вісімдесяти років. За ці літа зробила стільки, що вистачило б на вантажну машину.

Сьогодні вже немає її мудрої порадниці – нанашки Марії Матійчук. Відійшла у засвіти. Її справу впевнено продовжує в Брустурах на Івано-Франківщині Марія Іванівна Петрів, якій 23 червня 2009 року присвоєно Указом президента України Віктора Ющенка почесне звання «Заслужений художник України». В 2009 році вона стала також членом Національної спілки народних майстрів України.
Марія Петрів любить свої роботи, вона вкладає в них свою душу. Часто за роботою приспівує:

Один вівчар пасе вівці,
Другий ватагує.
Він наробит калачики
Та й нам подарує.
Він наробит калачики
На білі платині
Буде дівкам дарувати
Як малі дитині…

Мисткиня виготовляє сирні калачики для молодят на весілля, які вони собі прив`язують стрічкою до руки або на Водохреща гуцули обв`язують  сирними колачиками коновочки чи збаночки, в яких несуть святити воду. Однак більше уваги вона приділяє творчим роботам. Цікавими є її композиції із сиру «Попід горою козаки йдуть», «Гуцулка пасе курей», «Танець «Гуцулка»», «Троїсті музики», «Трембітарі», «Плотогони»…

Сьогодні у Марії Петрів уже є свої послідовники, а серед них Світлана Юряк, Микола Грималюк, Марія Петращук…Вона давала майстер-клас з виготовлення сирної іграшки в Києві, була лауреатом Міжнародних Фестивалів «Великдень у Космачі», Міжнародних гуцульських фестивалів у Рахові, Путилі, Верхньому Ясенові…

Численні грамоти, дипломи – то відзнака за працю. Зараз художниця виношує задум створити музей сирної іграшки в якому би розмістилися її роботи і були б вони доступними для огляду як туристами, так і школярами. А ще в цьому музеї бувби розділ присвячений Марії Матійчук – її улюбленій учительці, адже нанашка залишила свою спадщину учениці.

Як будете в Брустурах, шановні читачі, не минайте оселі заслуженного художника України Марії Петрів. Вона подарує Вам радість своїми унікальними творами, наповнить Вашу душу красою, яку черпає з довколишніх гір та з історії свого роду й народу.

Дмитро Пожоджук,
Заслужений майстер народної
творчості України.

Фото автора.             Тел.: 0975514402.

На знімках: Марія Петрів на четвертому Міжнародному фестивалі «Великдень у Космачі».
Марія Петрів та Ганна Кушнірчук на третьому Міжнародному фестивалі «Великдень у Космачі».
Марія Петрів виставляє свої роботи.
Сервірування гуцульського святкового стола сирними кониками Марії Петрів.
Роботи Марії Петрів.