Порядок оплати праці працівників суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою
Питання оплати праці в Україні врегульовано КЗпП України, законами України «Про оплату праці»(далі — Закон), «Про колективні договори і угоди » та іншими нормативно-правовими актами.
На найманих працівників суб’єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб (далі власник) поширюється загальні норми трудового законодавства , в тому числі з питань оплати праці.
За статтею 21 Закону працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства й колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Трудовий договір — це угода з працівником та власником підприємства, установи, організації чи підприємців — фізичною особою , за якою працівник зобов’язується виконувати роботу , визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому порядку, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.
Тобто за виконану роботу працівникові має бути нараховано та виплачено заробітну плату.
До зобов’язань власника належать забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці в установленому порядку .
За статтею ЗО Закону власник зобов’язаний повідомити працівника про загальний розмір заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розміри та підставі відрахувань з неї і суму заробітної плати , що належить до виплати.
Підтвердження факту одержання заробітної плати є особистий підпис працівника в платіжній відомості про її одержання.
Щодо питання остаточного розрахунку під час звільнення , то відповідно до ст.116 КЗпП України в разі звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.
Днем звільнення вважається останній день роботи. Працівникові має бути повністю видано розрахунок із заробітної плати: виплачено заробітну плату, включаючи. оплату праці за останній день роботи. Компенсацію за невикористані дні відпустки , вихідну допомогу в разі скорочення тощо.
Про нараховані суми, належні працівникові під час звільнення , власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою таких сум.
У разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у названі строки виплачується працівникові його середній заробіток за весь час затримання до дня фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України). Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яким строком.
В. ГАЛАМАСЮК,
заступник начальника управління праці.
