Шевченко і сьогодення
Виповнилася 198-ма річниця з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Жоден народ не має стільки письменників і поетів, що вийшли з його середовища, як український.
Олесь Терентійович Гончар про Т.Шевченка писав: «3’ява Шевченка на історичній арені була підготовлена всією попередньою визвольною боротьбою народу, багатовіковим розвитком української літератури». Шевченкова поезія стала синтезом всього найкращого, століттями набутою демократичною українською літературною. Поезія «Кобзаря» зробила вихід української літератури на світові простори.
Одним із перших це відзначив російський письменник Чернишевський: «Коли у поляків появився Міцкевич, — писав він, — вони перестали зважати на будь-які зневажливі відгуки французьких або німецьких критиків. Не признавати польську літературу означало би показувати свою власну дикість. Маючи тепер такого поета, як Шевченко, українська література не має потреби в будь-чиєму її захисті».
Понад століття минуло відтоді, як було сказано ці слова, а вони й досі не перестають нас хвилювати. У них гордість за Шевченка, за всю передову українську літературу, яка згодом розгорнулася великою творчістю Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Василя Стефаника, Карпенка-Карого, Степана Васильченка і багатьох інших класиків.
Богдан ГЛІБЧУК,
голова Косівського районного об’єднання «Рідне слово» ВУТ «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка.
