Особливості спадкування утриманцями

Спадкування – це перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Цивільний Кодекс України визначає п’ять черг спадкування за законом:

  1. Перша черга — діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
  2. Друга черга — рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
  3. Третя черга — рідні дядько та тітка спадкодавця.
  4. Четверта черга — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини.
  5. П’ята черга — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначають за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Утриманцем вважають неповнолітню або непрацездатну особу, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менше п’яти років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Неповнолітньою вважається особа, яка не досягла вісімнадцяти років. Непрацездатною є жінка, чоловік при досягненні відповідно 55 і 60 років, інваліди І, II, III груп.

Особу закликатимуть до спадкування в якості утриманця за умови одержання від спадкодавця матеріальної допомоги, що була єдиним або основним джерелом засобів до існування для такої особи.

Матеріальну допомогу має надавати спадкодавець безоплатно та вона має бути зумовлена переважно особистими стосунками утриманця із годувальником. При цьому систематичні виплати за виконання роботи, надання послуг або платежі, пов’язані з відшкодуванням заподіяної шкоди не призводять до визнання особи, якій такі платежі виплачувалися, утриманцем спадкодавця. Спадкодавець у цьому випадку лише виконує цивільно-правовий обов’язок, а не виявляє бажання забезпечувати відповідну особу та допомогати їй.

Непрацездатність утриманця має бути зафіксована саме на день відкриття спадщини та підтверджуватися відповідними документами.

Відповідно до п. 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало чинності, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні.

Непрацездатність утриманця, пов’язану з віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом органу цивільного стану про народження; непрацездатність, пов’язана зі станом здоров’я, — за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Суди розглядають справи про перебування на утриманні за правилами ЦПК України в порядку окремого провадження.

В той же час у виняткових випадках утриманцеві можуть видати свідоцтво про право на спадщину за законом без надання нотаріусові рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні. Згідно з п.212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути включені до свідоцтва про право на спадщину за письмовою згодою усіх інших спадкоємців п’ятої черги, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем. Таку згоду спадкоємців оформлюють у вигляді письмової заяви, а справжність підпису спадкоємця на такій заяві має бути нотаріально посвідчена.

Якщо спадкоємці п’ятої черги не заперечують проти закликання до спадкування особи, яка не була членом сім’ї спадкодавця і тривалий час отримувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування, то на підставі письмової заяви таких спадкоємців утриманця закликають до спадкування без подання відповідного рішення суду. Якщо хоча б один спадкоємець заперечує проти цього, факт перебування на утриманні обов’язково має бути встановлений судом, а нотаріус не має права видати такій особі свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі лише згоди інших спадкоємців.

Утримання має бути фактичним і повним. Фактичне утримання означає, що правом на спадкування у якості утриманця наділені особи, які не просто мали право на отримання від спадкодавця матеріальної допомоги, а фактично її отримували. Якщо ж особа, яка мала право перебувати на утриманні спадкодавця, фактично цим правом не скористалася, то вона позбавляється права на спадщину як утриманець.

Утриманець повинен прийняти спадщину, тобто до спливу шести місяців з дня смерті спадкодавця подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. Видачу спадщини проводять за місцем відкриття спадщини — як державною нотаріальною конторою, так і приватними нотаріусами.

Олександра РОМОВСЬКА,
приватний нотаріус районного нотаріального округу.

Share