Підступна глаукома

Є ряд захворювань, які не загрожують людині смертю, але позбавляють її радості сприймати оточуючий нас чудовий світ сонця і фарб. «Темна вода», «жовта вода», «зелена катаракта», «очна мігрень», «глаукома» — такі назви дали люди одній з найпідступніших хвороб ока.

До цього часу ще не відомо, чому у людини виникає глаукома. Але встановлено ряд факторів ризику, які підвищують імовірність цього захворювання. Одним з головних є вік людини. Найчастіше глаукома отримує розвиток у людей, у віці після 40 років. Чим поважніший вік, тим вищий ризик захворювання. Ще один фактор ризику — наявність глаукоми у найближчих родичів. Крім того, вважають, що розвитку захворювання сприяють хвороби судинної системи: артеріальна гіпер- і гіпотонія, вегето-судинна дистонія, мігрень тощо.

На жаль, у більшості випадків захворювання починається і протікає безсимптомно. Пацієнта нічого не турбує. На цьому етапі тільки офтальмолог може виявити початкові ознаки захворювання шляхом виміру внутрішньоочного тиску і огляду деяких структур ока. З часом виникають симптоми, які непокоять пацієнта. Найважливішим з них є виникнення дефектів поля зору: деякі предмети немовби зникають із загальної картини.

У глаукоми кілька «облич». Найчастіше спостерігають відкритокутову глаукому. Вона розвивається поступово, непомітно для хворого, тому є найбільш підступною. Людина тривалий час не має жодних скарг і лише випадково звертає увагу, що на одне око уже зовсім нічого не бачить. Іноді при відкритокутовій глаукомі може з’являтися відчуття тяжкості навколо очей («наповнення» в очному яблуці), головний біль зранку або після напруженої роботи.

Зір знижується повільно і непомітно. Деякі пацієнти відзначають потребу часто змінювати окуляри, призначені для користування на близькій відстані. Підступність цієї форми глаукоми полягає ще й у тому, що хвороба розвивається у віці 40-50 років і повільну втрату зору хворі часто вважають природною, пов’язаною з віковими змінами. Виявляють її зазвичай під час профілактичного огляду або випадково, коли хворий звертається до окуліста для підбору окулярів. Отже, нормальний зір та відсутність скарг на очі — це ще не показник здоров’я.

Закритокутову форму глаукоми спостерігають рідше. Проявляється вона гострим нападом різкого болю в оці, який може віддавати в ділянку вуха, щелепи або серця, імітуючи при цьому відповідно, захворювання вуха, зубів чи серця. А ще — з’являються нудота і блювання, що помилково можуть бути розцінені як ознаки шлунково-кишкового розладу. Відчуваючи такі симптоми, хворий не завжди звертається до окуліста, втрачає час, потрібний для надання термінової офтальмологічної допомоги. Під час гострого нападу глаукоми спостерігаються характерні ознаки, на які сам хворий може звернути увагу: туман перед очима, зниження зору і поява «веселкових кіл» навколо яскравого світла, які зберігаються навіть після протирання очей. Якщо протягом 48 годин напад не буде ліквідовано, може початися різке зниження зору і навіть повна сліпота.

Вторинна глаукома виникає як наслідок інших очних хвороб (запальних, судинних, дистрофічних, пов’язаних із захворюванням кришталика, травмами). Глаукома з нормальним або низьким внутрішньоочним тиском виникає внаслідок порушення кровопостачання ока. У цьому випадку зниження гостроти і звуження поля зору, розвиток атрофії зорового нерва відбуваються на тлі нормального внутрішньоочного тиску. Глаукома може розпочатися з гострого нападу, який виникає внаслідок хвилювання, перевтоми, фізичного перевантаження, вживання алкоголю, після надмірного куріння, довготривалого перебування в темноті. Гострий приступ проявляється появою сильного болю в оці, у відповідній половині голови, потиличній ділянці, буває нудота і блювота… може бути діагностований як мігрень, зубний біль, гострі шлункові захворювання, грип. Виявити захворювання у гострому періоді буває важко: не знаючи ознак глаукоми, хворі не звертаються за спеціалізованою допомогою і не пов’язують цю симптоматику з захворюванням очей. У таких випадках хворі або ж зовсім не лікуються, або довго лікуються від головного болю, неврастенії, поки різке зниження зору не змусить їх записатись на прийом до окуліста. На жаль, хворі звертаються уже в пізній стадії глаукоми, коли лікування малоефективне.

Хворі на глаукому повинні систематично, не менше одного разу на 1 — 2 місяці, проходити обстеження, навіть якщо почувають себе добре. Якщо це не допомагає нормалізувати внутрішньоочний тиск, то проводять оперативне лікування.

Пам’ятаймо, що вчасне звернення до лікаря допоможе ранньому виявленню глаукоми, а виконання усіх лікарських призначень і дотримання рекомендованого режиму можуть зупинити розвиток захворювання і зберегти зір.

О. КОСОВИЧ,
лікар-офтальмолог Косівської ЦРЛ.