Великодні сюрпризи
Як тільки верба розпускає «котики», на Гуцульщині розпочинають готуватися до Великодня. Купують чи ладнають кошики, плетені з лози або виготовлені із дощечок, інкрустованих кольоровим деревом і пацьорками; виймають зі скринь бабусині і прабабусині рушнички з давніми вишиваними візерунками, які символізують любов, доброту.
Гуцульські майстрині розмальовують яйця яскравими жовтогарячими фарбами, зображують на них церкви, хрестики і різні візерунки, вкладають у цю роботу частинку своєї душі. Господь благословляє ці витвори мистецтва, тому писанка набуває цілющої енергії.
«Писати писанки навчила мене бабця, коли я навчалась у восьмому класі», — розповідає Галина Петращук, майстриня з с. Брустурів. Тепер Галина з простого яйця творить великодній сюрприз.
«Деякі люди зберігають писанки протягом дев’яти років, – продовжує майстриня, – бо вірять, що вона стає цілющою і виліковує від хвороб. Часто з них роблять оберіг або прикрасу.
Фарбовані яйця проколюють голкою з обох сторін, видувають вміст і нанизують на міцну нитку. Так утворюється чудове «намисто», яке вішають над дверима чи вікнами».
У Брустурах люди купують до великоднього кошика сирного коника. Це наш символ, як на Заході – великодній зайчик. Галина Петращук також вміло ліпить коників з бочівками по боках, і навіть робить вершника в капелюсі. Це образ гуцула на коні, який їде з полонини. І дуже тішить, що нині у нас багато жінок виготовляють вироби із сиру. Про одних із них вже у книжках пишуть, других нагороджують грамотами, а інші продають «коників» на базарі.
Є також гарний звичай – перед тим, як іти до церкви на великодню службу, слід умитися водою з писанками. У народі кажуть, що хто помиє лице у такій воді, той буде красивий і здоровий.
Не забувайте і дотримуйтесь традицій наших предків.
Христос воскрес!
Мар’яна КАРП’ЮК.
