Пора на відпочинок
Більшість батьків думають про те, як допомогти своїй дитині дати гідну освіту. На нинішній день це вимагає немалих коштів. І ось, нарешті, ваше чадо отримало диплом й омріяну професію. Але влаштуватись на роботу ще більша проблема, ніж здобути освіту. Не є таємницею, що «без плеча» та відповідної винагороди отримати роботу шансів мало.
Однією з причини цього явища є те, що питому вагу в бюджетних установах займають пенсіонери, які, крім пенсії, ще й зарплату отримують. Автор цього матеріалу має моральне право порушувати це наболіле питання, бо сам у день досягнення пенсійного віку звільнився з роботи. Дружина, яка вчителювала, теж не затрималася в школі – звільнила місце для молодих педагогів.
Про пенсіонерів в освітній галузі складають анекдоти. Розповідають, що одна вчителька, прийшовши у клас, запитувала дітей, чи не бачили, де її шапка.
Діти відповіли: «Ви прийшли до школи без головного убору». А якось мав необережність спитати вчительку-пенсіонерку зі своєї вулиці, чому вона не йде на пенсію. У відповідь почув, що молоді не хочуть на роботу. Тоді конкретизував запитання: чому не звільняє місце? Відповіді не було. Отож, не безпідставно дотепники називають школи «будинками перестарілих».
Про медицину теж варто б згадати. Чомусь лікарі-пенсіонери не поспішають полишати свої робочі місця. Тому невідомо, кому може бути на прийомі гірше: пацієнтові чи немічному лікареві. Мої знайомі пенсіонери-медики кажуть, що вони не на роботу йдуть, а відробляти «деньку».
В час економічної кризи свідомим пенсіонерам, що утримуються на роботі за рахунок бюджету, варто подумати не тільки про цю проблему, але і тих молодих перспективних юнаків і дівчат, які мають відповідну освіту, а застосувати свій потенціал на користь суспільству не можуть, бо є безробітними.
В. ГАНЦЯК,
пенсіонер.