24 березня – Всесвітній день боротьби із захворюванням на туберкульоз

Туберкульоз — хронічне інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерії туберкульозу або палички Коха.

Вони зберігаються у навколишньому середовищі від 3 до 12 місяців. Збудник хвороби стійкий до дії кислот, спирту, низьких температур, тривалий час зберігається у висушеному харкотинні, на постільній білизні, посуді та особистих речах хворого, в сирому молоці хворої на туберкульоз корови.

Вчасне виявлення туберкульозу є вирішальним фактором для ефективного лікування і попередження поширення його серед людей. Рання діагностика виявляє початкові форми туберкульозу (без розпаду легеневої тканини та виділення паличок Коха).

За чим раніше виявлено захворювання, тим більше шансів на повне одужання умови ефективного лікування.

У нашому районі використовують загальноприйняті методи виявлення туберкульозу: туберкулінодіагностика (реакція Манту), флюорографічне обстеження і лабораторні методи.

Позитивна реакція Манту — наявність папули (інфільтрату) діаметром 5 мм і більше. Негативну реакцію проби Манту спостерігають у здорових, неінфікованих мікобактеріями туберкульозу людей. Чим старші за віком особи, тим менше серед них неінфікованих. Так, серед 40-річних тільки 5-10% людей негативно реагують на туберкульозний антиген.

Для вчасного і раннього виявлення захворювання рекомендовано періодичне (1 раз на рік) флюорографічне обстеження дорослого населення та щорічне проведення туберкулінових проб у дітей. Важливим методом виявлення недуги є обстеження харкотиння на наявність мікобактерій у осіб, які тривалий час кашляють. Джерелом захворювання часто є люди похилого віку, особливо одинокі громадяни, особи без постійного місця проживання, мігранти та ін. Лікування хворих на туберкульоз — важкий і тривалий процес.

Причиною неефективного лікування є:

• форми туберкульозу легень з медикаментозною стійкістю збудника до протитуберкульозних препаратів. Часто такі форми захворювання розвиваються при неправильному прийомі цих препаратів хворими (недостатня доза, нерегулярний прийом, недостатня тривалість лікування, перерва в лікуванні);
• пізнє виявлення захворювання, коли процес має поширений характер і утворюються порожнини розпаду;
• недостатня тривалість і нерегулярність прийому протитуберкульозних ліків (часто хворі вважають, що добре самопочуття свідчить про одужання і перестають лікуватися, насправді ж захворювання лише стабілізувалось і після припинення лікування процес продовжує прогресувати).

Ізоляція джерела туберкульозної інфекції — найбільш важливий протиепідемічний захід у колективі чи сім’ї.

На період бактеріовиділення необхідно припинити контактувати з хворим, тобто він має перебувати на лікуванні у стаціонарі.

Дорослі, які контактують з хворим, повинні щороку обстежуватися флюрографічно, а діти та підлітки — за допомогою туберкулінової проби.

Обов’язково проводять профілактичний курс лікування протитуберкульозними хіміопрепаратами протягом 3-х місяців.

На весь час перебування хворого на туберкульоз у лікарні, квартирі чи санаторії необхідно проводити поточну дезінфекцію.

Профілактика туберкульозу

• Насамперед – це поліпшення умов навколишнього середовища і життя населення, його здоров’я, боротьба з алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням та ін.
• Санітарна профілактика передбачає заходи з попередження інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей і налагодження безпечного контакту з хворим туберкульозом в активній формі (особливо з тим, хто виділяє бактерії).
• Специфічна профілактика — це вакцинація і ревакцинація вакциною БЦЖ. У вакцинованих при народженні дітей імунітет зберігається протягом 5-7 років.
• Хіміопрофілактика — це застосування протитуберкульозних препаратів для попередження туберкульозу в осіб, які мають великий ризик захворювання на нього.

Пам’ятайте! Дотримання правил особистої гігієни та виконання рекомендацій, захистять вас від захворювання на туберкульоз.

Олександр СЕМ’ЯНІВ,
головний лікар Косівського фтизіопульмонологічного диспансеру.