Нові видання «Писаного каменя»
«Людські долі» — це книга спогадів, майже документальних поем про роки тоталітаризму в Західній Україні, про страшні сталінські репресії.
Будучи ув’язненим за націоналізм, автор М.М.Софійчук, уродженець Розтоків, що на Путильщині, вивчав долю своїх земляків, які були вивезені у Сибір.
У ній опубліковані поеми-розповіді про уродженців Путильщини, Косівщини, Коломийщини, із них постає трагічна історія нашого краю. Книжка цінна і тим, що в ній вміщено мало вивчений фольклор кінця 40-х — початку 50-х років, невільницькі вірші-послання, народні поеми.
У брошурі «Українсько-польська правда і кривда» відомий краєзнавець О.Німець торкається питання українсько-польських відносин у І половині ХХ ст. Книга цікава тим, що побудована на історичних фактах та свідченнях сучасників українсько-польських конфліктів, зокрема — і на теренах Косівщини.
У новій книжці відомого прикарпатського письменника-гумориста І.Гаврилюка «І кому ж то Президента вдалося здоїти, або Чому я більше не п’ю сметани?» зібрано твори, які багаторазово звучали на українському радіо «Свобода» в часи правління Л.Кучми.
Сатиричні твори І.Гаврилюка пройняті вболіванням справжнього патріота за незалежність України, за долю рідної мови і становлять ще одну цікаву сторінку у творчій біографії відомого письменника.
У цьому ювілейному виданні Д.Арсенича «П’ять витоків» зібрано найкращі твори його п’яти попередніх збірок. У вступній статті до цієї книжки відомий український літературний критик Є.Баран пише, що основа життя і творчості поета – «це унікальний у своєму драматизмі, радості, сумі, самотності простір Карпат. У якому гори, люди, ліс, звірі, природа, ріки – все поєднано в єдину хроніку вічного колообігу життя – смерти».
Поціновувачі справжньої поезії дістануть велике задоволення, читаючи м’які елегійні, сповнені народною мудрістю, вірші поета.
Вражає світлістю почуттів і щирістю інтимна лірика Д.Арсенича.
Збірка «П’ять витоків» є дійсно віховою у творчому доробку письменника, бо в ній посіяні зерна, плоди яких не потьмяніють і не згіркнуть, а, можливо, й залишаться єдиним свідченням чистоти людських помислів і вчинків.
Ярослав Тимофійчук.
