Органічне землеробство: Нове – добре забуте старе
«Органічне землеробство» – модна нині тема. Йдеться про вирощування продукції, насамперед зернових, овочів та фруктів високої екологічної чистоти без застосування мінеральних добрив, хімічних факторів захисту від бур’янів та шкідників (пестицидів), тобто цілком природним шляхом. У народі недарма говорять, що нове – це, переважно, добре забуте старе. Якихось років 70 тому саме так і господарювали на Гуцульщині з тієї банальної причини, що будь-які засоби інтенсифікації землеробства були тоді просто недоступні нашим селянам. Згодом настали зовсім інші часи і принципи ведення аграрного виробництва, а саме — повальної хімізації, що призвело до значного підвищення продуктивності полів, але спричинило появу незнаних досі захворювань, зокрема алергічної природи. Тому в індустріальних країнах світу з другої половини 70-х років минулого століття розпочалося поширення ідей повернення до старої системи – «нехімічного» землеробства, яка згодом отримала сучасну назву і зараз вважається одним із пріоритетних напрямків у сільському господарстві.
Для успішного ведення органічного землеробства необхідна відповідна кількість органічних добрив і в першу чергу — якісного гною. А гній – це побічний продукт тваринництва, яке не лише на Косівщині, але і у всій Україні перебуває у дуже далекому від ідеального стані. Складається «зачароване коло»: через малу чисельність тварин виробляється обмежена кількість органічних добрив, земля виснажується, падає врожайність кормових культур і внаслідок цього ускладнюється нарощування поголів’я, тобто в кінцевому підсумку — того ж гною. З чого почати? Наші ґрунти в основному бурі та сірі (лісові), для досягнення належної урожайності потребують внесення не менше 30 тонн гною на гектар орних площ (300 кг на одну «сотку») та відповідно 10 і 5 тонн на гектар сінокосів чи пасовищ. Одна корова продукує у рік в середньому 1,2-1,5 т гною, чого достатньо лише для удобрення 4-5 сотих ріллі, 12-15 сотих сінокосу або 24-30 сотих якісного пасовища. «Еквівалентом» однієї корови в плані отримання аналогічної кількості гною є 6-7 овець чи кіз, а ось гній свиней та коней низької якості і в розрахунок може не прийматись. Таким чином розвивати органічне землеробство на Косівщині слід за умови повернення до втрачених позицій у скотарстві та вівчарстві.
Сьогодні чисельність поголів’я дійних корів у Косівському районі заледве сягає 25% від потенційно можливого і має загрозливу тенденцію до подальшого скорочення. Наслідком цього є значне зменшення обсягів виробництва гною і у підсумку – падіння урожайності сільськогосподарських угідь. За такої чисельності худоби говорити про належні обсяги органічного землеробства у районі авантюрно і безпідставно. Єдиним шляхом виправлення ситуації є усвідомлення необхідності нарощування кількості великої рогатої худоби та організації правильної заготівлі гною і його раціонального використання.
Що означає «правильна заготівля гною»? Це, по-перше, використання доброї підстилки, а по-друге, – кагатування і не менш ніж піврічна витримка гною в буртах для його «дозрівання», під час якого в масі гною відбуваються складні мікробіологічні процеси з перетворенням потрібних компонентів (насамперед азоту) в легкодоступні для рослин сполуки. Водночас, за рахунок розігрівання маси гною відбувається її біологічне знезараження від можливих глистних інвазій, хвороботворних бактерій та насіння бур’янів. Найкращою підстилкою для худоби на Гуцульщині є опалі листя та хвоя – на відміну від соломи вони взагалі не містять супутніх бур’янів, тому гній за їх використання найбільш придатний як добриво і до того ж дуже розсипчастий, що спрощує його використання на орних землях, сінокосах чи пасовищах.
Для прискорення «дозрівання» гною у буртах його, особливо в суху погоду, слід поливати гноївкою і сечею – це сприяє підвищенню рівня азоту, а, значить, і цінності добрива. Якщо ви хочете збільшити кількість гною, в бурти пошарово можна (і треба) вносити пріле листя, зіпсоване сіно, солому, кормові об’їдки. До коров’ячого гною можна додавати свинячий, кінський і пташиний (якщо вони є), але сумарний вміст цих видів гною не повинен перевищувати 30%, бо це призводить до зниження якості кінцевого продукту.
Слід утримуватися від застосування в якості підстилки дерев’яної тирси. В гною вона практично не перепріває і суттєво знижує його цінність. А якщо у вас є змога вносити в бурти попіл і перепалені кістки, це збагачуватиме кінцевий продукт на фосфор і калій, що перетворить заготовлюваний гній на комплексне добриво. Справа в тому, що фекалії тварин із поживних (для рослин) компонентів містять в основному азот і в значно меншій кількості – фосфор та калій, яких у наших ґрунтах бракує (особливо фосфору). Перепалені кістки – цінне джерело фосфору, але цей продукт доцільніше згодовувати худобі (як мінеральну добавку), однак у переважній більшості випадків кістки просто викидають до сміття. Робити цього не слід – в системі органічного землеробства будь-яке природне джерело азоту, фосфору і калію є буквально «на вагу золота», тому буквально всі кісткові залишки слід перепалювати, подрібнювати на порошок і або згодовувати худобі, або вносити разом з попелом у гнойові кагати.
Серйозним продуцентом органічних добрив на Гуцульщині були колись вівці, і цю функцію вони повинні виконувати й зараз. Про те, що сільська господарка у Карпатах без вівчарства – нонсенс, – розмова окрема, адже тут ми ведемо мову про гній. Багаторазовими дослідженнями встановлено, що овечий гній за своєю продуктивною дією в якості добрива набагато ефективніший за коров’ячий, причому, як на орних землях, так і сінокосах та пасовищах. Є ще й така перевага у овець: застосовуючи кошарування цих тварин (особливо на схилах), можна добитися істотного підвищення продуктивності площ без додаткових затрат на кагатування і наступне розкидання добрива, тобто фактично зовсім безплатно! Шкода, що на Гуцульщині вже майже забули про таку можливість, а це ж величезний резерв раціонального використання земель!
Як підсумок всьому сказаному, слід наголосити ще раз: Карпати в перспективі таки стануть туристичною зоною, і попит на вирощену тут екологічно чисту продукцію, одержувану за принципом органічного землеробства, зросте. До цього слід готуватися вже сьогодні шляхом відродження усіх видів тваринництва, насамперед скотарства і вівчарства, бо лише маючи достатню кількість органічних добрив, ми зможемо сміливо дивитися в майбутнє і одержувати від землі те, що вона спроможна віддати у відповідь на турботливе ставлення до неї.
Василь Гуменюк,
кандидат біологічних наук.
