Яким має бути президент?

Як відомо із Біблії, у Ноя було три сини — Сим, Хам і Яфет. Не будемо акцентувати увагу на аморальній поведінці Хама стосовно свого батька. Важливо те, що кожен із синів та їх нащадки одержали у володіння визначені землі. Так, нащадки Хама заволоділи Вавилоном, Ереком, Аккадом, землею Сеннаар та ін. Сим та його нащадки «мали поселення» від Меші до Сефара, гори східної. Що стосується Яфета, його синів та внуків — у Біблії не названі конкретні місцевості. Вказано тільки, що «від них населились острови народів у землях Тх, кожний по мові своїй, по племені своєму, у народах своїх» (Буття, 9). Таким чином, інші народи, в т.ч. українці вважаються нащадками Яфета, молодшого брата Сима.

Укладаючи з Аврамом (з волі Бога став Авраамом) угоду-заповіт, Господь пообіцяв дати йому і нащадкам землю десяти народів «від ріки Єгипетської до великої ріки, ріки Євфрата» (Буття, 15). Так вибраному народу Ізраїля доводилося жити в оточенні численних ворожих племен, хоч усі вони, згідно з Біблією, були нащадками Ноя.

У Біблії є настанови пророка і вождя ізраїля Мойсея, що стосуються усіх сторін життя цього народу, — від вимог щодо дотримання санітарно-гігієнічних правил у побуті до формування рис винятковості ізраїльтян відносно народів, які були їх сусідами.

Як відомо, Мойсей вивів ізраїльтян із єгипетської неволі в обітовану землю. Але процес цей тривав сорок років. За цей період Мойсей одержав скрижалі із Божими заповідями, скріпив віру народу у здійснення обіцянки, даної Богом, приборкав невдоволених, які хотіли повернутись назад у єгипетське рабство, та тих, хто засумнівався у могутності Бога, і почали творити собі кумирів. І ось, більш ніж півмільйонне ізраїльське плем’я, у якому за цей період змінилося майже два покоління, підійшло до землі обгтованої — Ханаану. Тоді постало питання про керівництво цим великим плем’ям, тобто, про обрання правителя-царя. Ось що про це говорить Мойсей: «Коли ти прийдеш в землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі, і оволодієш нею, і поселишся на ній, і скажеш: «Поставлю я над собою царя, подібно до інших народів, які навколо мене», то постав над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій; із середовища братів твоїх постав над собою царя; не можеш поставити над собою царем іноземця, який не брат тобі. Тільки аби він не примножував собі коней і не повертав народ в Єгипет для збільшення собі коней, бо Господь сказав вам: «Не повертайтесь більше цією дорогою». Аби не розбещувалося серце його, і аби срібла і злота не збільшував собі надмірно. А коли він сяде на престол царства свого, повинен списати для себе список закону цього з книги, яка знаходиться у священиків левітів, і хай він буде у нього І хай він читає його у всі дні життя свого, щоб навчився боятися Господа, Бога свого, і намагався виконати всі слова закону цього і ці постанови; аби не було пихатим серце його перед його братами, і щоб не відхилявся він від закону ні направо, ні наліво…» (Второзаконня, 17).

А тепер, шановний читачу, трохи осучаснимо деякі назви і терміни, які вживалися тисячі років тому. Отже, цар, правитель — президент; президент України не може бути не українцем. Обраний президент не повинен збагачуватись, примножуючи палаци, літаки, кораблі, землі та інші статки. Президент не повинен проводити політику, спрямовану на повернення України в підпорядкування Росії, Польщі чи Туреччини (єгипетський полон). Президент України повинен бути моральною людиною, яка дотримується загальнолюдських християнських моральних цінностей. Президент не повинен накопичувати золота і срібла у будь-якій формі (браслети, годинники, підвіски, різні прикраси тощо). Президент зобов’язаний у своїй діяльності керуватися тільки Основним Законом — Конституцією України, не відхиляючись «ні направо, ні наліво» від її вимог.

Такі осучаснені закони Мойсея. Як бачимо, якихось істотних відмінностей у вимогах того часу до керівника держави і у вимогах
до сьогоднішніх претендентів на високу державну посаду немає. Крім усього іншого, це говорить про те, що природа людини за тисячі років мало змінилася. Всупереч заповідям Мойсея, серед кандидатів у Президенти України є чужинці, а також такі, які готові завести українців назад у московську неволю, і таким чином бути «жахом, притчею і посміховиськом у всіх народів».

У Мойсеевих заповідях досить гостро ставиться питання нагромадження багатств ймовірним кандидатом на царський трон. На той час символами багатої людини були стада різної худоби, земля, виноградники, коні, жінки, золото, срібло, дорогоцінне каміння і т.п. Актуальним це питання є і сьогодні, бо не кожна порядна, чесна, працьовита і розумна людина може внести велику грошову заставу, аби її зареєстрували кандидатом у президенти України. Високий майновий ценз ще ніколи не був ознакою демократизму. У наш час деякі із кандидатів декларують мільйонні статки, не пояснюючи, звідки вони у них взялися, бо ж зрозуміло, що з нічого чогось не буває, а те, що взято у когось, — взято у мільйонів простих роботящих українців. Бо у принципі неможливим є раптове збагачення людини (за винятком виграшу у лотереї, одержання спадщини чи знайдення скарбу). Інші кандидати,.які володіють парком дорогих автівок, кожного дня змінюють одяг, виставляють напоказ дорогоцінні прикраси, — у деклараціях показують, що вони голі і босі, як якісь бомжі і жебраки, навіть житла свого не мають. Про такий рівень брехні і цинізму не було відомо навіть Мойсею.

В таких умовах, вважаю, подібні претенденти на президентську посаду не повинні знаходити підтримку українського виборця. У нас так повелося, що виборець обмежений у праві знати про кандидатів у президенти (в депутати до ВР) усе про їхнє життя. Правда, вас ознайомлять з біографією кандидатів, прикрасять її досягненнями у виробничій і громадській діяльності, назвуть членів сім’ї і т.п. Але даних про справжню їх поведінку у сім’ї, у стосунках з найближчим оточенням, з родичами, із сусідами, з колишніми учнями,, вчителями, студентами, товаришами, по військовій службі і у цих т. зв. «біографіях» ви не знайдете. У даному випадку не йде мова про щось суто особисте чи інтимне для претендента, а про речі, які є визначальними для виборця, включаючи питання релігії.

Українці — християни. Заклики деяких інтелектуалів повернутись до поганства і рунвіри не знайшли підтримки серед тих, хто впродовж тисячі років прищеплював у себе ідеали християнства. Та й у світі, в т.ч. у Європі, мало кому спаде в голову ідея повернутися до багатобожжя заради оригінальності якоїсь окремо взятої нації як об’єднавчої ідеї. Отже, усі претенденти на президентську посаду позиціонують себе як християни: розмашисто хрестяться, б’ють поклони, може, сповідаються, причащаються та відбувають покуту. Але який прилад виміряє міру їхньої щирості у покаянні? Цього ніхто не буде знати. Для них важливо, аби а такі хвилини біля них було якнайбільше радіо-телекінооператорів та кореспондентів. А для виборця, простого українського громадянина, важливо знати, хто справді щирий у своїх демонстративних переконаннях, а хто брехун, цинік, демагог і популіст. Це можна збагнути тільки тоді, коли такий кандидат прийде до влади, чи вже є при владі: вони говорять одне — роблять інше, обіцяють — не виконують, говорять про мир — провокують війну, пропагують рівність перед законом — захищають бандитів та олігархів.

Чи потрібна українцям така влада на найвищих її щаблях?

Отже, шановні виборці, перед вами — список із 18 претендентів на найвищу державну посаду. За часів Мойсея і після нього лев йти помазували визначену ними людину на царя. У наш час це право надано нам, громадянам України. Погодьтеся, що більшість із того, що записано у заповідях і законах цього пророка, якого, до речі, визнають не тільки юдеї, а й християни й мусульмани, стосується сьогоднішнього нашого життя. Таким чином, громадяни України мають можливість визначитись і проголосувати за президента — українця.

О. Німець,
депутат Косівської районної ради.

Share