«В той рік заніміли зозулі»
Бо навік заніміли в тім далекім 1933-м мільйони українців. А хліби колосились. Зерно вивозили за кордон, висипали в ріки і в Чорне море. За п’ять зірваних колосків виснажених від голоду українців саджали у в’язниці. Благодатна українська земля потрібна була чужинцям, московським та іншим, на ній вони хотіли зробити для себе рай. Тому, коли підрахували, що не вистачить вагонів, щоб вивезти українців до Сибіру, вирішили заморити голодом. І це творив комуністичний режим. Лише в одній Полтавській області від штучного голодомору загинуло майже мільйон людей. Німіли зозулі на полтавській землі, німіли в Дніпропетровській, Київській та інших областях України. Те горе виминуло західні області, бо знаходились під окупацією більш лояльної Польщі.
Свідком того страшного голодомору, створеного для українців в 1932-1933 роках, була нинішня мешканка Косова, уродженка м. Полтави, вчителька-пенсіонерка Ніна Миколаївна Добринова-Лугова. Вона й поділилась своїми сумними спогадами на вічі-реквіємі, яке відбулось 27 листопада на майдані Незалежності м. Косова. Жінці й донині моторошно дивитись на страви, приготовлені з кабачків, бо перед очима зринає тарілка з водою, в якій плаває кабачкове жабуриння. Ним її і всіх інших дітей годували втім страшнім 1933 році, лишень би вони вижили. У пам’яті Ніни Миколаївни — вимерлі від голоду сім’ї, родини, руки, що просять і благають хліба.
— Штучно створений голодомор — це найстрашніший злочин комуністичного режиму проти української нації. Було знищено майже 14 мільйонів наших однокровних братів і сестер. В тому числі і кривавими розправами: було придушено 1716 бунтів, з них 77 — великих, — сказав на вічі-реквіємі заступник голови райдержадміністрації Микола Васкул.
Він зачитав подячного листа на адресу Президента України Віктора Ющенка (текст публікується нижче).
— В той рік заніміли зозулі, — вірш із таким рядком продекламувала Ольга Сенчук із Косівської гімназії. Сумні нотки поезій, які чигали інші волонтери: Наталія Кириляк і Оксана Одудяк (Старокосівська ЗОШ), Тетяна Турянська, Мирослава Дзьоба, Лілія Марчук із Косівської ЗОШ № 2, гімназистки Ольга Петрук і Валерія Кузьменко.
Ми не оцінюємо працю сценаристів подібних заходів, не оголошують їхніх прізвищ. А даремно. Бо щоб провести емоційно напружений захід, сповнений зорових і слухових ефектів, насичений багатьма історичними фактами, художнім і документальним матеріалом, потрібно мати і знання вкласти. Тому треба відзначити режисера концертно-видовищних заходів районного Народного дому Оксану Шкрібляк, яка склала сценарій віча-реквієму, вела його із своїм колегою Федором Галаєм.
До організації цього заходу долучились не лише відділи культури та освіти райдержадміністрації, але й сектор у справах сім’ї, молоді та спорту, районний центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, духовенство, хор Косівської православної церкви Київського Патріархату, народний чоло— вічий вокальний ансамбль«Кришталь». Відправили заупокійну панахиду отці-декани Роман Іванюлик (Косівська греко-католицька церква) та Іван Близнюк (Старокосівська православна КП), косівський священик УПЦ КП Ростислав Близнюк. В унісон тематичному заходу линув голос Людмили Ковалюк, яка виконувала пісню «Аве Марія!».
За закликом міського голови Володимира Пітеляка пам’ять про жертви Голодомору було вшановано хвилиною мовчання.
На завершення заходу до мене підійшов схвильований косів’янин Дмитро Гладун.
— Я повернувся з Харківської і Донецької областей. І там усюди пам’ятники катам, які творили голодомор. Серед кандидатів у Президенти є представники парламентських партій, які і«е проголосували за визнання штучного голодомору геноцидом проти української нації. Чи потрібно за таких кандидатів голосувати? Хай люди задумаються, — сказав Д. Гладун.
Василь Глібчук.
