Жар душі і поклик серця — на вівтар культури

Наступного року виповниться десятиліття, як перестало битися його натруджене серце. А, здається, ще недавно були приємні миті зустрічі з ним у столиці, в стінах Національного університету ім. Т.Шевченка, а також в нашому рідному навчальному закладі, що носить його ім’я. Здається, недавно ми чули його голос, прислухались до цінних порад…

Але такі люди, як Ф. П. Погребенник, не помирають. Вони тільки перестають бути поруч. І про них не забувають, їх пам’ятають. Федір Петрович Погребенник був доктором філологічних наук, професором, членом Національної спілки письменників України, лауреатом Державної премії України ім. Т.Шевченка, а також премій братів Лепких і Дмитра Загула, автором багатьох нарисів, статей, монографій, художньо-документальних новел про О.Кобилянську, В.Стефаника, І.Франка, співробітником зарубіжних наукових товариств у США, Канаді, Англії, головним бібліографом Національної парламентської бібліотеки, заслуженим діячем науки і техніки. Його твори друкувались у багатьох країнах близького і далекого зарубіжжя.

Він мислив’ категоріями добра і справедливості, робив і творив добро в нелегких умовах і ситуаціях, своїм трудом підкреслював віру в щасливе майбутнє Вітчизни.

Ф. П. Погребенник, звісно, не забував і про рідний Рожнів: готував книгу нарисів про його історію, минуле і сьогодення культурно-мистецької скарбниці рожнівчан. Але… не вистачило життєвого часу.

23 червня ми відзначали 80-літній ювілей від дня народження цієї Людини з великої літери, нашого вченого зі світовим ім’ям. А нещодавно відбулись урочистості з нагоди відкриття у Рожнівському НВК меморіальної дошки, яку освятив священик УГКЦ, отець Василь, та музею Ф. Погребенника.

У вступному слові директор НВК О.Радиш душевно привітала вельмишановних гостей, які прибули на свято з різних куточків України та з-за її меж. Вона запевнила усіх присутніх, що вихованці цього навчального закладу гідно понесуть у життя ім’я великої людини…

У Рожнівському НВК нині навчаються 714 учнів. Навчально-виховний процес забезпечують 120 вчителів та спеціалістів. Всі вони з розумінням і відповідальністю ставляться до своїх обов’язків. Актуальні матеріали, проблемні питання знаходять своє місце у шкільному віснику «Гуцулятко». .

На урочистій лінійці прозвучало багато спогадів про нашого славетного земляка. До учасників дійства звернулися син та рідний брат Ф. П. Погребенника — Володимир Федорович і Василь Петрович. Вони гідно продовжують його справу і є ініціаторами створення музею.

Полум’яно звучали слова академіка В. Качкана: «…Я щасливий, що був близько знайомий з Федором Петровичем. У тому соціумі, в якому він робив величезну всесвітню науку, не так легко було говорити і писати правду, а ще правду українську. Якби не Федір Погребенник, ми ніколи б не мали п’ятдесятитомника Івана Франка. Він привідкрив нам велетенське вікно у всесвіт великого Стефаника… Але дивовижні ми, українці: треба вмерти, аби живі визнали твою велич…».

Є музиканти-універсали, які грають на багатьох інструментах, співають, пишуть музику, ґрунтовно обізнані з класикою, естрадою, народним мелосом. Ф. П. Погребенник був творчим універсалом, особистістю з іскрою Божою в душі, народним філософом, який перманентно відчував музику людського буття, як великий наш Григорій Сковорода.

Ловлячи кожне слово дорогих гостей, я подумки. сприймав черговий щирий спогад як окреме життєдайне джерело, оскільки кожна людина (тим паче, якщо це творча особистість) має свій світогляд, випромінює тільки їй притаманне світло. Але всі ті спогади, як переклик поколінь, доповнюють один одного. І, об’єднуючись, формують широку і довгу ріку пам’яті.

Непомітно минають дні, роки.

Вже майже десяток літ відлетів у вічність, як перестало битися його неспокійне серце. Але такі, як наш Ф. П. Погребенник, не вмирають. Вони тільки перестають бути поруч.

Ярослав Щербань,
філософ, викладач філософських дисциплін.

Share