З когорти видатних. Пам’яті чемпіона-політв’язня
У Соколівці, на будинку лікарської амбулаторії сімейної медицини, 9 жовтня цього року відкрито меморіальну плиту на знак пам’яті про Андрія Стефуранчина — двічі чемпіона України зі спортивної ходьби (1946-47 рр.), наймолодшого учасника і переможця (третє місце) першого в історії Галичини Маратонського змагу (дистанція 42 км 195 м), що проводився на Львівщині в 1937 році, чемпіона Галичини з десятизмагу (1942 р.), майстра спорту, члена збірної України і… в’язня фашистської в’язниці у Коломиї та більшовицьких спецтаборів у Карагандинській області.
Народився Андрій Стефуранчин 10 жовтня 1916 року в с. Рожнові. Його батько, теж Андрій, відомий в Галичині будівничий, збудував майже 40 церков, був уродженцем Соколівки. Тому, в сподіванні, що робить це для своїх дітей, разом з талановитим до спорту й науки сином Андрієм звів у Соколівці надзвичайно унікального гуцульського архітектурного стилю будинок, який комуністична влада конфіскувала.
— Бачите, крізь білу фарбу пробивається коричнева. Це я малював цей будинок ще в 1953 році, — зізнався мені поважний лікар Володимир Тутуруш, який у ті часи працював у Соколівському відділенні центральної районної лікарні, яке розміщалось у будинку Стефуранчиних. Нині тут лікарська амбулаторія, хоча відомий спортсмен і націоналіст Андрій Стефуранчин перед відходом у вічність 6 квітня 1997 року просив передати його родинний будинок для «Пласту». Він сам був пластуном, під час навчання у Коломийській гімназії створив у Рожнові осередок «Пласту» (1932 р.). У згаданім році, у своїх шістнадцять, став членом ОУН. Його старший брат Петро був головою Української військової організації Галичини.
Здібний до науки, Андрій Стефуранчин здобув престижну вищу освіту у Львівському політехнічному інституті.
Як націоналіста його ненавиділи і фашисти, і більшовики. На саме Стрітення (15 лютого) 1942 року заарештували гестапівці і вкинули у камеру смертників Коломийської в’язниці, де він пробув півроку. Від смерті його врятувала дружина лікаря УПА Василя Стефурака Міля, яка добре знала німецьку мову і вблагала впливового фашистського офіцера випустити А.Стефуранчина із в’язниці. 26 жовтня 1948 року уже заарештували більшовики. 11 місяців тортурували в Івано-Франківській в’язниці і відправили відбувати покарання у спецтабори Карагандинської області. Повернувся звідти майже у 60 років, проживав у Кутах разом з дружиною Іриною (Орисею) Вінтоняк.
Андрій Стефуранчин з його фізичними задатками і великим талантом до спорту міг бути і чемпіоном чи призером олімпійських ігор, але вороги все йому перекреслили, — сказав на заході з відкриття меморіальної плити А.Стефуранчину Дмитро Кравчук. Він же запропонував присвоїти Соколівській школі ім’я Андрія Стефуранчина.
На світлині, датованій 1946 роком, бачимо Андрія Стефуранчина як спортсмена дуже високого росту, стрункої атлетичної будови, з надзвичайно вольовим обличчям.
Серед учасників заходу був і Михайло Мамчук з Косова, якому довелось перебувати в одній камері Івано-Франківської в’язниці із Андрієм Стефуранчиним та легендарним сотенним УПА Мирославом Симчичем із Вижнього Березова. Він згадує А.Стефуранчина саме таким, яким він є на світлині 1946 року, а крім того, як справді незламної волі людину.
За сприяння у відкритті меморіальної плити дружина видатного спортсмена Орися щиро подякувала райдержадміністрації і районній раді, директору Косівського музею визвольної боротьби Гуцульщини Людмилі Луканюк, авторові цього пропам’ятного мистецького твору з барельєфом А.Стефуранчина та написом Іванові Андрійканичу з Косова, Соколівському сільському голові Василеві Стефураку та всім, хто причетний до цієї доброї справи.
Освятили меморіальний знак греко-католицький священик із Косова о. Ростислав Спринюк та православний із Соколівки — о. Василь Дійчук.
Слово про Андрія Стефуранчина мовили заступник голови РДА Микола Васкул, заступник голови районної ради Петро Дійчук, член ВО «Свобода» Іван Гнідан, директор Косівського музею визвольної боротьби Гуцульщини Людмила Луканюк, голова районної організації КУНу Михайло Цьок, сільський голова Василь Стефурак, колишня учасниця підпілля з Соколівки Марія Ключук, голова районної станиці Братства ОУН-УПА Петро Підлетейчук, представники родини Андрія Стефуранчина на чолі з сестрою Іриною, отець Ростислав Спринюк, який виступив від імені косівських пластунів і прийшов на захід разом з ними.
Василь Глібчук.