Дмитро Павличко — чарівна мелодія слова
В сузір’я славних імен України Дмитро Павличко ввійшов як видатний український поет, критик і літературознавець, перекладач, публіцист, державний діяч.
Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1977), літературної премії Словаччини імені П. Гвездислава, літературної премії Болгарії ім. Христо Ботєва, літературної премії Латвії ім. Уліта, заслужений діяч культури Польщі.
Нагороджений орденами Трудового Червоного прапора, Дружби народів «Знак пошани», «За заслуги» ІІІ ступеня (1977 р.), князя Ярослава Мудрого (1999 р.), Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Народився Дмитро Павличко 28 вересня 1929 року в с. Стопчатові в багатодітній родині простого селянина.
Батько — Василь Миколайович — був людиною освіченою, вельми працелюбною та енергійною. Виступав у ролі народного адвоката, відстоюючи інтереси скривджених селян.
Мати — Параска Юріївна — була неписьменною, але багато знала з «Кобзаря» та Франкових творів.
Початкову освіту Дмитро Павличко здобував у Яблунівській польській школі, де українська мова була заборонена.
1948 року Дмитро вступив до Львівського університету, де, будучи студентом, очолював літературну частину Львівського ТЮГу, з 1953 р. навчався в аспірантурі, досліджував сонети І.Франка.
Творчий шлях нашого краянина розпочинається збіркою «Любов і ненависть» (1953р.).
У 1957 — 1959 рр. Дмитро Васильович завідує відділом поезії журналу «Жовтень». Після переїзду до Києва у 1964 р. певний час працював у сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка.
Перу Дмитра Павличка належить понад тридцять книжок, які становлять частину української культури.
У це число входять поетичні збірки, збірки літературно-критичних статей, переклади сонетної творчості європейських поетів, переклади антології польської та словацьких поезій, книги для дітей…
Дмитро Васильович — автор відомих пісенних текстів. На слова поета написано чимало пісень. Матеріалом для цілої книжки могла б стати тема: «Дмитро Павличко — пісняр».
Творчий доробок Дмитра Павличка відомий у далекому й близькому зарубіжжі. Окремими книгами виходили його твори російською, естонською, болгарською, угорською, грузинською, польською, словацькою мовами. У 1989 році вийшла у світ збірка «Ялівець».
Безпосередньо рідному краєві Дмитро Павличко присвятив чимало поезій, що увійшли до різних збірок його творів.
Багата творча спадщина Павличка. Ми знаємо, читаємо, співаємо його вірші. Вони відгукуються в нашім серці чарівною мелодією української мови. Рідна мова для поета — найвищий критерій людської моральності. В сонеті «Якби я втратив очі, Україно» він зізнається: Цивитися на радощі обнови, Та материнської не чути мови — Ото була б загибель — смерть моя.
П. Гуралюк,
завідувач сектором краєзнавства Косівської центральної районної бібліотеки.