Долар: солодкий і гіркий
Міцно він увійшов у наше буття, нашу свідомість. Вкоренився в економіку, править у політиці. За наявністю «зелених» визначають статус людини в суспільстві, з їхньою цопомогою роблять кар’єру, здобувають недосяжні посади.
Маєш набиті ними кишені — з тобою будуть рахуватися, дослухатися до твоєї думки, навіть, якщо вона хибна. Всюди він сущий: у побуті, освіті, медицині — без нього нема життя. Навіть ліки, й ті на заокеанську грошову одиницю зорієнтовані. Підвищився курс долара восени минулого року з 5,05 до 7,5 грн. — і ліки подорожчали майже втричі. Як наслідок, для багатьох громадян лікування стало ще менше доступним. А для деяких категорій важкохворих — взагалі безнадійним, бо дешевші окремі вітчизняні препарати не завжди ефективні, в порівнянні із закордонними аналогами.
У нас все так зав’язалось на тому доларі, що інколи складається враження — живеш не в Україні, а в одному зі штатів Америки. Про курс української гривні до американського долара говорять щодня, у програмах радіо й телеефіру. Вранці й увечері, як про прогноз погоди, щоб ми не дуже дивувалися, коли переступаємо поріг наших магазинів. А що ж ми, покупці, скажемо, коли самі продавці не встигають переписувати цінники на товари?
Навіть апатична, байдужа до вартісності долара людина не може збагнути, чому так знецінюється національна грошова одиниця — гривня. Пересічний громадянин розуміє, що це світова криза, але його зарплата, пенсія, соціальні виплати залишилися на рівні співвідношення 1 долар — 5,05 грн.; натомість товари і послуги, плата за навчання дітей зросли майже вдвічі. Такий дисбаланс неймовірно збагатив олігархів, які добре орієнтуються на фінансовому ринку, а точніше — заправляють ним, і різко знизив життєвий рівень більшості співвітчизників, наблизивши їх до межі соціальної бідності. Ось такий він, долар — для когось солодший за мед, а для когось — гіркіший від полину.
А хотілось би побачити зовсім іншою картину нашого буття: щоб українська гривня нарешті стабілізувалася й стала мірилом еквіваленту до інших валют. Іронія? Можливо. Але держава ж європейська!
Ігор Сусак.
