Україна, як співзасновниця ГУАМу
У 1991 році, коли Україна здобула довгоочікувану незалежність, виникло питання; «А що ж робити далі?». На перший погляд, це була новоспечена держава, але якщо глянути з середини, то поставала країна, в якої вже була довга історія, а саме — довготривалий шлях розвитку державних ідей та намагань втілити їх в реальне життя, що все ж закінчився фінальною подією здобуття повної незалежності. Та чи скористалася і користується Україна тим потенціалом, який здобувала протягом багатьох століть у подальшій своїй історії? Відповідь на це питання може дати характеристика сучасної внутрішньої і зовнішньої державної політики.
Здобути незалежність та визнання міжнародної спільноти — це великий, але тільки перший крок, який повинен сформувати сильну та міцну державу. Отже, існує ряд інших пріоритетних завдань, що повинна зробити країна на міжнародній арені, задля зміцнення самої себе та утвердження у світі. Починати потрібно з тісної співпраці з країнами на регіональному рівні у сфері як політики, як економіки так і всіх інших можливих галузях діяння держави. Неодмінним кроком також є формування власної векторіальної спрямованості країни, по якій потім буде сформована загальна картина країни у світі. А також великим позитивним кроком є намагання вступити у різні міжнародні організації спочатку регіонального, а потім і світового значення. Україна у цьому плані робила і намагається робити серйозні кроки. Давайте проаналізуємо членство нашої держави в ГУАМі, що в певному відтінку має про-східний напрямок.
Що ж собою представляє дана міжнародна організація. ГУАМ — утворена в жовтні 1997 року, членами якої стали Грузія, Україна, Азербайджан та Молдова. Головним задумом даної організації було намагання створити ілюзію опозиції в СНД. Назва організації складається з перших літер назв країн, що входять до неї. З 1999 по 2005 роки в організацію також входив Узбекистан, що розширювало назву організації до ГУУАМ.
Після тривалого небуття, ГУАМ відродився, коли відбулися зміни влади в Україні та Грузії. На саміті у Кишиневі ГУАМ у 2005 р., втративши Узбекистан, нарешті постав в якості організації, яка збирається існувати не лише на папері. 23 травня 2006 року у Києві при зустрічі країн-учасниць на саміті були прийняті значні трансформації в організації. Був сформований та підписаний статут, за яким утверджувались демократичні цінності. Також, відповідно до статуту, одними з основних завдань мало стати закріплення міжнародної і регіональної безпеки та стабільності, поглиблення європейської інтеграції задля створення спільного простору безпеки, а також забезпечення стабільного розвитку, та й сама назва організації отримала приставки і виглядає тепер так: «Організація за демократію і економічний розвиток — ГУАМ». Організація постійно заявляє про свою відкритість та бажання співпрацювати з усіма бажаючими країнами та іншими організаціями, що розділяють їхні інтереси.
Трансформаційний крок даної організації став елементом прориву. До 2006 року експерти та населення дуже скептично ставилися до ГУАМу. Вважалося, що організація не має жодних перспектив. Давалися.переважно негативні прогнози. Та й сама організація не мала чіткого спрямування у своїх діях. Спочатку вона створювалася, насамперед, як таке собі енергетичне об’єднання, в основі якого лежала каспійська нафта, а згодом це об’єднання набрало політичного забарвлення. Як.було одного разу зазначено, що ГУАМ став спробою поєднати кволі зусилля пострадянських республік опиратися економічному і політичному тиску Росії, а деінде — й тиску з посягання на територіальну цілісність.
Після київського саміту організацією почала активно цікавитись міжнародна спільнота. Більше того, були розроблені різні проекти співпраці ГУАМу. Найбільша увага у співпраці приділяється відносинам із США, Японією та ООН.
Ми повинні приділяти увагу цій організації, адже, на даний момент, Україна має лідерські позиції в ГУАМі. Організація перспективно набуває обертів, і, можливо, через деякий час вона стане сильним гравцем на міжнародній арені між Європою і Азією.
Артур Ковальчук,
студент 5-го курсу Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.
