Пом’янули «Залізняка»
Березневі дні 1945 року для Гуцульщини були справжнім жахіттям. Села і ліси прочісували совєцькі окупанти — шукали вояків УПА. Про це стало відомо у Вижньому Березові.
У хаті патріотичної родини Параски Геник-Малкович (Франюччиної) переховувався поранений і хворий на тиф чотовий УПА «Залізняк» з Печеніжина. Його привів напередодні Микола Урбанович (Макаців).
Повстанець хвилювався за сім’ю, яка прийняла його і так щиро ставилась до нього. Якщо би в їхній хаті виявили повстанця, родину засудили би або вивезли у Сибір. Тому повстанець попросив дати йому коня, щоб втекти в ліс. Взяли коня у сусідів — Скільського Івана (Петрискового). Його дочка Анна повела чотового «Залізняка» через Пісковату у ліс. Звідти щасливо повернулася.
А «Залізняк», проїхавши углиб лісу, потрапив на засідку совітів і був убитий.
На другий день тіло повстанця привезли в село. Дівчата сплели смерековий вінок, уквітчаний калиною. Вночі повстанця поховали на цвинтарі у Вижньому Березові…
Родину партизана (батька, матір і брата Володимира) вивезли в Сибір. Там батько помер. Мати повернулася і доживала віку самотньо у Печеніжині. Молодший син проживав у Ленінграді.
На місці загибелі «Залізняка» встановили хрест. Нещодавно о. М. Мединський тут відправив панахиду.
Організаторами цього заходу були Михайло Скільський (Петрисків) та Дмитро Підгородецький. Анна Скільська-Негрич розповіла присутнім про події минулих років.
Дмитро Підгородецький подякував о. Мединському та всім присутнім, серед яких було багато дітей. Варто зазначити, що житель села Дмитро Урбанович доглядає могилу славної пам’яті чотового УПА — «Залізняка».
Анна Малкович.
