Медики Косівщини навчаються
Нещодавно під егідою ЮНІСЕФ у місті Вінниці відбувся семінар на тему: «Епідеміологічній нагляд за інфекціями області хірургічного втручання та їх профілактика», в якому взяла участь і делегація Косівської ЦРЛ у складі чотирьох чоловік.
Потрібно сказати, що співпраця Косівської лікарні з ЮНІСЕФ має давні традиції. Наші лікарі отримують запрошення практично на всі семінари, конференції та тренінги, які проводяться цією організацією по всій Україні. Адміністрація нашої лікарні також дуже зацікавлена в навчанні та підвищенні фахового рівня своїх працівників, отож радо відгукується на такі запрошення і відряджає на навчання максимально можливу кількість медиків. Завжди цікаво поїхати в лікувальний заклад іншої області, оцінити можливості колег, рівень надання допомоги, порівняти їх зі своїми. Завдяки цьому ліпше видно свої недоліки та проблеми, особливо такі, які у повсякденному житті і проблемами не здаються, їх ніби і не помічаєш.
От і цього разу тема, яку обговорювали на семінарі, виявилась надзвичайно цікавою і актуальною. За останні два роки Міністерство охорони здоров’я підготувало і видало кілька наказів, які визначають діяльність лікарень з питань контролю за інфекціями, особливо за так званими внутрілікарняними інфекціями в хірургічних та пологових стаціонарах. Накази видали, до виконавців довели — і що далі? А далі процес загальмувався, і причин цьому декілька. По-перше, цю тему дуже рідко порушували в українській медичній літературі, на неї було накладено негласне табу. Ну «немає» у нас таких інфекцій, і навіть статистики офіційної немає. По-друге, функції контролю за внутрілікарняними інфекціями були покладені на санітарно-епідеміологічні станції. А контроль цей здійснювався так: тільки щось виявили — відразу пишуть догану або накладають штраф на винуватця, а в гіршому випадку — взагалі закривають «штрафне» відділення на тривалий час для так званого профілактичного ремонту та його дезинфекції. І не маєш права на непослух. По-третє, можливо, найістотніше, вищеназвані накази не мають чітко вираженої наказовості, стопроцентних вказівок до негайного виконання. Вони є ніби канвою, згідно з якою кожен медичний заклад мав би сам визначитись із даною проблемою та накреслити шляхи її вирішення.
Просто? Якби ж то! Не звикли ми до таких методів роботи. Нам треба розжувати і покласти до рота — тоді, може, і ковтнемо. Семінар у Вінниці якраз і був покликаний «розбудити» адміністрації лікувальних закладів, показати, як саме потрібно підходити до вивчення, оцінки та накреслення шляхів вирішення цієї проблеми. Причому, матеріал було подано наочно. Важливим є також і те, що до участі в семінарі були запрошені безпосередні «творці» наказів, а їм теж було цікаво, щоби їхні «дітища» запрацювали і їх виконували. Тим більше, що результат роботи в даному напрямку один — зниження захворюваності пацієнтів лікарень та зменшення ризику для хворих отримати як ускладнення внутрілікарняну інфекцію в тій чи іншій формі.
От у такій дієвій співпраці і шукали шляхи вирішення цієї складної проблеми, методи та форми роботи як із пацієнтами, так і з медичним персоналом. Звісно, доведеться багато працювати, часу теж треба чимало, але тішить те, що таку серйозну проблему нарешті витяти на світ Божий, показали у всій «красі», а вже ворога, якого бачиш і знаєш, можна спільними зусиллями і подолати.
І насамкінець, хочеться висловити щиру вдячність організаторам семінару: О.Шерстюк, керівнику програми «Здоров’я та розвиток дітей» Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ), Л.Авдєєвій, провідному науковому співробітнику Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України, О.Поліщук, завідувачу лабораторією загальної мікробіології цього ж інституту, А.Загребельному, лікарю акушеругінекологу Луцького пологового будинку.
Проживання в затишних кімнатах, регулярне харчування, світла, простора, добре вентильована аудиторія, сучасне технічне оснащення для досягнення максимальної наочності, зручний режим занять, у якому достатньо часу для обдумування та обговорення один на один чи всім загалом, доброзичлива атмосфера — що ще потрібно для навчання? Тільки бажання вчитись. На щастя, у більшості медичних працівників Косівського району воно є. А тому надіємось на подальшу тісну співпрацю із ЮНІСЕФ, що призводить до поліпшення якості медичної допомоги в лікувальних закладах Косівщини.
Віктор Шик,
заступник головного лікаря Косівської ЦРЛ.
