Подвійна втрата
Коли народжуються діти, радіють батьки, їхнім першим словам, крокам… Всю свою любов віддають їм, покладають на них велику надію. Вірять, що на старості літ буде кому доглянути, допомогти у важку хвилину. Так мало би бути.
Але трапляються випадки, коли діти стають дорослими і своїми діями та вчинками ганьблять батьків, ображають їх, ненавидить брат сестру, чи навпаки. Між рідними людьми виникають сварки, які переходять у бійку. Особливо тоді, коли олії у вогонь підливає оковита. Зупинити родинні чвари неможливо. Таких випадків дуже багато, і як би не старалися батьки помирити своїх дітей чи налагодити стосунки із ними — їхні намагання марні.
В одній із сімей здавалося, що діти стали дорослими і від них буде якась підтримка для одинокої матері. Не так сталося, як гадалося. Ні син, ані дочка свого сімейного гніздечка не звели і тулилися біля матері. Мати старалася догодити дітям. Але чомусь між сином і дочкою виникали постійні сварки. Нерідко нецензурні слова і образи летіли на мамину адресу. Але як кожна мати вона прощала і вірила, що рано чи пізно все закінчиться, і родина заживе щасливо та спокійно.
Так могло й бути, якби син не зловживав алкоголем. Зуживши чималу дозу спиртного, він часто нападав на сестру. Одного лютневого дня дочка у справах пішла у місто, а власниця квартири (мати) в той час доглядала у сусідів дитину. Коли гр. К. повернулася додому, її зустрів п’яний брат, який почав ображати її нецензурною лайкою та виганяти з квартири. Вона намагалася заспокоїти чоловіка та просила, щоб він залишив її у спокої. Під час сварки брат почав шарпати її, вдарив кулаком по голові та в груди. Із сусідньої квартири мати почула крики, які лунали з її помешкання. Вона прибігла, щоб припинити скандал. На деякий час захмелілий чоловік затих.
Здавалося, що настало перемир’я. Тільки-но господиня покинула свою оселю, як брат із сестрою почали сваритися. Вона пішла на кухню готувати обід, і в цей час брат знову накинувся на неї з брутальними словами і намагався її вдарити ногою. На цей епізод зайшла мати, яка розтягнула їх. Скривджена жінка побачила кухонний ніж і будучи дуже роздратованою і переляканою, не володіючи своїми діями та емоціями на ґрунті неприязних стосунків, вона нанесла в спину брата удари, заподіявши йому тілесні ушкодження. Скільки саме ударів було, вона не пам’ятає.
Вчинивши розправу, жінка вибігла з квартири. Трохи оговтавшись, повернулася до помешкання, де сталася трагедія.
Коли мати повернулася до вітальні, в сина текла із рота кров. Вона викликала швидку допомогу, але до приїзду лікарів чоловік помер. На стареньку жінку звалилося подвійне горе. Син загинув, а дочка на тривалий термін сяде з? ґрати. Як жити дальше? Велика втрата, гіркий біль і сльози поглинають згорьовану матір. Поки всі разом жили, були сварки, бійки, ненависть, син навіть обливав квартиру бензином та хотів отруїти беззахисних жінок природним газом. Неодноразово він вимагав у них на випивку грошей, виганяв із дому. Але вони терпіли йому, всі образи га знущання переносили самотужки. І цього злощасного дня все закінчилося.
Підсудна гр. К. зізналася у скоєному і визнала свою вину. Але від цього нікому полегшення немає. Старенька мати залишилася наодинці зі своїм горем, а її дочка відбуває покарання у місцях позбавлення волі. На судовому зас^ цанні мати просила, щоб суворо не карали дочку бо ж хто стареньку догляне, коли захворіє?
Суд врахував щире зізнання гр.К. і визнав її винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначив покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. Ось такий сумний фінал спільного проживання батьків з дітьми в одній квартирі та неприязних відносин між рідними людьми. 7 років позбавлення волі — термін немалий. Засуджена його подолає, а докори сумління — ніколи.
Іван Хомин,
помічник прокурора Косівського району.