Щоб не втратити дотацію
Весна — справді дивовижна пора: оживає природа, набирається життєдайної сили після зимового перепочинку земля-годувальниця. Вона вже покликала у поле селянина орати, садити, сіяти.
Ще день-два — й зазеленілі луки годуватимуть соковитою травою худібку. З давніх-давен так повелося, що у наших гірських селах люди з вирощування худоби створювали свій достаток, забезпечували собі й родині гідне життя. Важка це праця — без свят, без вихідних і, на жаль, без належного поцінування держави. Але гуцули не уявляли ведення сільської господарки без коня, корови.
Тепер, у час фінансово-економічної кризи, через скорочення виробництв, втрату роботи чи обмеження заробітків чимало людей змушені повертатися до такого укладу життя. Маючи у користуванні землю, вони знову беруться розвивати тваринницьку галузь, несуть на ринок молоко, продають державі м’ясо. Тим паче, що у багатьох сім’ях великою підмогою у веденні господарки є їхні діти. Нарешті й Уряд обнадіяв сільських товаровиробників. КМУ видав Постанову від 18.03.2009 р. № 283 «Про затвердження розмірів бюджетної тваринницької дотації на 2009 рік», якої так чекали селяни.
— Цією Постановою передбачено виділення бюджетної дотації за реалізацію вовни, за поголів’я вівцематок і ярок старших одного року, за приріст поголів’я великої рогатої худоби, — розповідає завідувач сектора управління агропромислового розвитку Я. Новицький.
Ярослав Орестович особливо наголошує на тому, що доплата за молодняк ВРХ високих вагових кондицій здійснюється за умови, що ці тварини ідентифіковані. У районі цю роботу виконують працівники державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин». Як відшукати агента з ідентифікації, знають у кожній сільській раді. Щопонеділка можна звертатися й в управління агропромислового розвитку до координатора агентства Ольги Василівни Мойсюк, — зазначає Ярослав Новицький.
В основному селяни знають про такий порядок, але дуже часто згадують про нього лише перед здачею бичка чи телиці. Саме тоді чи навіть вже після того як худобу забрали заготівельники починають ходити відповідними інстанціями, але, як виявляється, безрезультатно. Врешті-решт власник тварини втрачає чималі кошти, гарантовані державою як стимул за нелегку, але дуже важливу для суспільства працю. , Ідентифікація поголів’я ВРХ, звісно, не є якоюсь забаганкою або чиєюсь невиправданою вимогою. Така норма вже давно діє у цивілізованому світі. Україна стала членом СОТ і поставила своєю метою увійти в Європейський Союз, тому її законодавство має бути адаптоване до європейського.
— В Україні, відповідно до Закону «Про ветеринарну медицину», з метою одержання достовірної інформації про наявність поголів’я великої рогатої худоби, її переміщення, охорони території України від епізоотичних захворювань запроваджено ідентифікацію поголів’я ВРХ шляхом прикріплення вушних бирок (нумерація тварин), видачі паспортів та ветеринарних карток встановлених зразків, — мовить начальник управління ветеринарної медицини І.Г.Щур. — Переміщення всієї худоби з господарства в господарство, продаж молока на ринку чи здавання на молоко пункт, та продаж худоби на« м’ясо для всіх категорій господарств (в т.ч. особистих) здійснюється тільки за наявності вушних бирок, паспорта та ветеринарної картки.
Іван Григорович також повідомив, що в кожній із 10 ветустанов району спеціалісти ветмедицини також здійснюють ідентифікацію ВРХ. Зробити це можна й під час масових профілактичних заходів, коли ветспеціалісти в населених пунктах району досліджують тварин на туберкульоз, бруцельоз, лейкоз. Адже їхня робота якраз і спрямована на виконання наказу Міністерства аграрної політики України «Щодо активізації роботи з ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби» з метою посилення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за переміщенням та забоєм великої рогатої худоби.
Ігор Сусак
