Артистична душа Михайла Ясельського
З нагоди століття з дня народження (20.02.1909 – 30.10.1985).
Солов’їні звуки чарівної скрипки з дитинства полонили душу Михайла Ясельського. Музика була його пристрастю, їй присвятив все своє життя.
Музикант за покликанням, талановитий скрипаль, послідовник родинних традицій, артистична душа; музичний вихователь багатьох поколінь косівчан, невтомний діяч на музичній ниві міста Косова, скрипковий майстер.
Першим вчителем Михайла був його батько Іван Ясельський – самобутній талант, якого називали «Янко-музикант». З наймолодших літ хлопчик не випускав з рук улюбленої скрипки і смичка – грав, шукав цікавих інтонацій, майстрував скрипочки. Осиротів у віці 13 років, тому рано подорослішав. Будучи найстаршим сином, змушений був заробляти на життя родини – мами і чотирьох молодших дітей. Працюючи на Косівській фабриці килимів Гільмана, оплачував свої уроки гри на скрипці у професора Рубінгера в Коломиї. Ще в юному віці Михайло Ясельський грав на скрипці в оркестрі кінотеатру, організував і керував музичними ансамблями в Косові і на Гуцульщині. Їздив з оркестром Коломийського об’їзного театру ім. Тобілевича.
В 30-х роках минулого століття до самого початку війни, в 1939 році, керував оркестром і виступав солістом у лікувальному закладі доктора Аполлінарія Тарнавського. Місце то було елітарне. Батько багато розказував нам про цікаві зустрічі з видатними людьми, знаними особистостями, які тоді відпочивали в Косові.
Після війни Михайло Ясельський розпочав працю музичного вихователя у Косівській школі-десятирічці, де разом з Надією Библюк керували шкільним хором, що мав великі успіхи і був часто відзначуваний. Одночасно М.Ясельський був співорганізатором знаного хору фабрики «Гуцульщина» та чоловічого квартету (разом зі співаком і диригентом Теодозієм Підлісним), працював у міському клубі культури, в дитячому будинку-інтернаті, їздив з концертами для жителів Гуцульщини – навіть на високі полонини. Неодноразово митець одержував нагороди за успіхи на обласних та республіканських оглядах та артистичних олімпіадах.
Поряд з тим, М.Ясельський реалізував своє друге покликання — виготовляв і ремонтував струнно-смичкові інструменти, що пізніше стало його фахом. Скрипаль, обдарований абсолютним слухом, досвідчений фахівець, він відчував душу скрипки, «оздоровлював» інструменти і удосконалював їх звучання.
В нашім домі на вулиці Шкільній завжди звучала музика. Дім був наповнений розкішними мелодіями, емоціями. Його відвідували знані музиканти, студенти, артистична богема, гуцули з гір в постолах і з цимбалами, навіть музична циганська братія!
В нашому домі знаходили тепло родинне сироти з дитячого будинку, якими опікувалась мама, а також покривджені долею бідні люди, які приходили зігрітись коло домашнього вогнища. Та переважно в домі було шумно – всі грали, сперечались, щось доказували, щоб наприкінці зігратись у гармонійному ладі.
Син Михайла – Юрій Ясельський — відомий професор, доктор медичних наук, хірург-травматолог був щедро обдарованим музично. Закінчив музичну школу і поряд з обов’язками лікаря керував естрадним оркестром і хором лікарів медичного інституту в Івано-Франківську. Діти Юрія – лікарі Юрій і Анжеліка – обрали медичний напрямок.
Родинну скрипкову традицію продовжує внучка Михайла Ясельського – Йоанна Оконь (моя дочка). Як скрипачка-солістка, вона концертує у Польщі, а в складі знаменитого польського оркестру «Sinfonia Varsovia» — по всьому світі. На неї дідусь покладав всю свою музичну надію, і їй передав свою артистичну душу.
До останніх своїх свідомих днів М.Ясельський не випускав з рук улюбленої скрипки. Здавалось, вона була частиною його душі. Може, та його вірна скрипочка своїми притамованими звуками колише його зараз у вічному сні.
Аліна Ясельська-Оконь,
дочка Михайла Ясельського, піаністка, педагог, заслужений діяч культури Польщі.
