З надією — у майбуття
Попри всі негаразди сьогодення, нарікання багатьох на нестатки, мабуть, не залишилося місцини в нашому районі, де б не вшановували 195-літній ювілей з дня народження Т.Г.Шевченка. 8 березня в Кутах, за участю о. Михайла, церковного хору та парафіян української православної церкви св. Антонія біля пам’ятника Шевченку відбулася громадська панахида. А вже 9 березня у Народному домі селища пройшов літературно-музичний вечір «З надією — у майбуття», організований спільними зусиллями працівників Народного дому (завідувач Л. Гулейчук) та працівниць «Бібліотеки для дорослих».
Невідцвітне Шевченкове слово, що ввібрало в себе науку віків і має для народу заповітне значення, линуло зі сцени цього дня. У виконанні чоловічого хору «Діброва» прозвучали обробки Маркіяна Ковалюка широко відомих пісень на слова Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий», «Гей, літа орел, літа сизий» полонили своїм чаром усіх присутніх, аж дух перехоплювало. Легкокрила ж Лисенкова муза, яка обнялась із Шевченковим «У Туркині по тім боці», так і лоскотали вухо слухача проникливою грайливістю. У читаннях Василя Ориняка розкрилися вольовий темперамент і козацька вдача. А у щирих читаннях Ольги Галицької, яка виступила з авторським твором «Моя Україна» з присвятою Шевченкові, вчувалася художня цілісність сповіді, від початку й до кінця пройнята вогнем громадянської відповідальності.
Тішить той факт, що в концертній програмі брали участь також юні кутяночки. Зокрема вирізнялися першокласниця Кутської ЗОШ, призерка шевченківських читань Августина Трачук та, безперечно, наділена акторською енергетикою юна Мар’янка Кибич. Завдяки ж тендітним голосам дитячого секстету під керівництвом М. Ковалюка на сцені почав розквітати «Садок вишневий коло хати». Вразив також твір Я.Степового, створений на слова Шевченка «Ой діброво, темний гаю», у виконанні вокального ансамблю «Цвіт папороті». Я. Вакалюк прочитав поезію Шевченка «Во Іудеї во дні они».
Заслуговував уваги і виступ колективу «Струни душі» у складі Л.Ковалюк, Л.Сахно й Н.Кузик, адже звучання в їх репертуарі Кобзаревого «Зацвіла в долині» говорило саме за себе. Хіба ж Шевченкове не суголосить нашим соціальним драмам і найтоншим нюансам інтимного? Хіба ж не цей поетичний реалізм вбачаємо у разючому Кобзаревому слові?
Хотілося б звернути увагу на слова редактора часопису «Гуцульський край» М.Лучка, що нині зоря Шевченківського таланту дійсно сяє на нашому культурному небозводі, а тому, як на мене, саме завдяки таким дійствам, ми не втрачаємо можливості знайти розсипи дивовижних талантів, які, всупереч факторам сьогодення, таки зуміли долучитися до мистецького розвою нашого краю.
Ніна Васильченко-Каверіна,
кутянка.
