Літературний вечір у Яблунівському ЦДТ
20 березня 2009 року у Яблунівському ЦДТ відбувся літературний вечір, у якому взяли участь гуртки які працюють при центрі. Діти підготували розповіді про життя письменників, читали вірші, інсценували уривки творів.
Ось учні театрального гуртка із Баня-Березівської школи.
Учні представляли поетесу Ліну Костенко та інсценізували уривок із роману у віршах „Маруся Чурай.”
На свято завітав поет із Мишина Микола Кавацюк. Він коротко розповів про свою літературну діяльність та прочитав декілька своїх віршів.
Пан Микола сказав наступне:
Я хотів би прочитати декілька невеликих віршів. Отже, варто почати з того, чим все таки людина живе. Живе красою своєї землі, красою свого внутрішнього „Я”, красою тих людей, які її оточують. Власне на таку тему я і прочитаю вірш.
Чи є ще десь така краса,
Яку не описати словом,
Такі прозорі небеса,
Такі сади, гаї, діброви,
Така безстримна стримність рік,
Казкова ніч, погожа днина.
Цьому радітиме повік
Краплинка Всесвіту – людина!
Як всі зрозуміли, перший вірш, звичайно, про всіх нас, про тих хто живе на такій прекрасній землі як наше Прикарпаття, як наша Гуцульщина.
Звичайно не міг я оминути увагою тему батьків. Найдорожча людина — мама, і я їй присвятив такий вірш:
Біліє сніг на ще зеленім спориші.
Холодна осінь хукає в долоні.
Та головне, що літо у душі,
Хоч паморозь уже укрила скроні.
Біліє сніг на ще зеленім спориші.
І серце б’ється палко мов юначе,
І ти, матусенько, не тлієш, а гориш,
Бо вік не так уже багато значить.
Тематика моїх віршів досить таки різноманітна. Продовжу ту тему, яку я почав, поки що єдиний сонет, який я написав. Сонет присвячений батькам:
У віконце стука яблунева віть,
Старої яблуні із батьківського саду.
Вона нагадує, що десь в саду
Лишились роки, що злилися в мить.
У віконце стука яблунева віть,
І зігрівають маминих очей озерця.
Дзвіночком голос чийсь бринить.
Ця згадка не скорилась часу,
Не змеркла у життєвому тумані,
Цій згадці я довічно буду рад.
Крізь роки я її перенесу.
Я не забуду перший погляд мами,
І щедрий батьківський яблуневий цвіт.
На завершення, усе таки, як я артист я нещодавно написав такий вірш:
Спасибі тим, чиє плече зі мною
В хвилини щастя і в часи невдач.
Я радий тому, що на сцені стою,
А в залі друг і критик мій глядач.
Опуститься завіса, зал спустіє,
Але залишиться на серці ще,
І я чикатиму із нетерпінням
Нової зустрічі із глядачем.
Підготувала Божена Калій.
