Правда чи вигадка? Подвиг українських дівчат
Вперше про них розповів 1949 року мій двоюрідний брат Дмитро Задорожний, який був в’язнем багатьох німецьких концтаборів. Тоді ця розповідь сприймалась як легенда.
Проте у травні 1978 року, відвідуючи виставку рушників у музеї Тараса Шевченка у Києві, почули її знову. Сивий стомлений недугами чоловік зупинився серед залу і зачаровано дивився на трьох дівчат, які розглядали експонати. Дівчата зашарілися. «Не дивуйтесь, — тихо промовив чоловік. – Коли я бачу таких красунь, як ви, завжди згадую 319 наших героїнь.
Почну з того, що про них заборонено згадувати. Всі звернення до партійних та урядових установ дозволити познайомитись з архівами, були марними, — ми не маємо права знати про своїх героїнь.
Був 1941 рік. Україна стогнала у вогні і потопала у крові війни. Фашисти везли з України все, що бачили – їм все було мало.
Гауляйтер — гітлерівський правитель України отримав таємний наказ вождів Рейху: для поліпшення арійської породи потрібно підібрати 6000 найкрасивіших українських дівчат віком 15-20 років і відправити їх до Німеччини. Там українських красунь видавали як нагороду найхоробрішим воїнам Рейху. Проте не всі дівчата погодились на це. 319 з них були справжніми українками і відмовились піти в обійми до ворогів свого народу. Спочатку їх переконували, потім залякували, але дівчата стояли на своєму!
Німецькі верхи не розуміли, чому якісь українки не хочуть скористатися нагодою стати фольксдойчами. Доповіли про це Гітлеру. «Знищити» — такий був вирок фюрера. Нескорених українок страшно катували, але жодна з них не відмовилась від своїх переконань. Тоді їх відправили до Янівського табору смерті, де спалили живцем».
Може, через 64 роки після закінчення війни згадаємо цих героїнь і возвеличимо їх подвиг? Повчимося у них любити свій народ і Україну.
Може, хто знає більше про них? Відгукніться!
В. Тарабас,
смт. Кути.
