Символ жертовної боротьби — до 100-річчя Бандери
1 січня 2009 року виповнилося б 100 років від дня народження Степана Бандери — Провідника ОУН, видатної особистості в історії визвольних змагань українського народу.
Народився він у родині греко-католицького священика, де панував високий дух національної свідомості. У студентські роки, навчаючись у Львові, став лідером свідомої української молоді. В 1929 році вступив в ОУН. У 1933 році С.Бандера спланував і провів шкільну акцію, спрямовану проти полонізації українських шкіл. У червні 1934 р. — заарештований і засуджений до смертної кари на Варшавському процесі по справі Б.Пєрацького. З 1936 до 1938 року перебував у в’язниці у Варшаві. Розробив детальний план розбудови мережі ОУН на теренах усієї України.
Мабуть, з поневолених народів тільки Україна дала світові борця, який своїм патріотизмом і титанічною працею поставив під сумнів саме існування Московської імперії. Більше 35-ти років він був активним учасником революційно-визвольних процесів, у яких брала участь ОУН, майже 20 років очолював ОУН як голова Проводу. Сьогодні його постать є символом боротьби не менше, ніж півстоліття тому, бо титульна нація в Україні, як ніколи, потребує захисту.
Для друзів, соратників та послідовників С.Бандера ще за життя став прикладом високої ідейності та жертовної боротьби за національне визволення України. Він свідомо взяв і ніс той Хрест, під тягарем якого так і не зігнувся, аж до підступної смерті від руки агента КДБ у жовтні 1959 року. Взяв його тоді, коли отримав присуд довічного ув’язнення від польських зайд. І тоді, коли відмовився відкликати Акт відновлення Української держави, проголошений 30 червня 1941 року у Львові з волі очолюваної ним ОУН. За це потрапив до нацистського табору Заксенхаузен. І тоді, коли за два тижні до власної смерті вже знав про плани свого знищення, але відмовився виконати вимогу друзів виїхати за межі Німеччини, бо «…ми з ворогом у стані війни і мусимо бути постійно готові до всього, як вояки на фронті». Саме з такою життєвою поставою і з такою силою волі С.Бандера і сьогодні веде нас за собою.
«Та Хрест твій, Провіднику, кличе. Не плакать — приймати бої», — ці слова проголосив над могилою С.Бандери його близький друг П.Кізко, Західноєвропейський журналіст А.Фурман писав: «Бандера був Україною. І так довго, як довго існують українці — в Україні, на чужині, на засланнях, у підпіллі, у концтаборах, у лавах УПА, — так довго житиме Бандера. Такої людини як він не можна знищити — на свій час і свій народ він наклав нестерпну печать, і знак цієї печаті ми мусимо передати тим, які прийдуть після нас. Бандера не тільки національний герой, він — жива ідея свободи української нації».
Віддавати шану урочистостями і словами пам’яті Провідникові ОУН Степану Бандері потрібно, бо це наша історична пам’ять та здвиг. Але цього замало, боротьба за Україну триває. Тільки конкретними справами і твердою вірою буде виховано тисячі нових українських героїв, котрі збудують українську Україну, в ім’я якої боровся і загинув Великий українець С.Бандера.
Роман Матейчук,
депутат районної ради
Погано вшановуємо память Лицарів Духу!
Немає художньої літератури, епістолярної спадщини в електронному вигляді. Чи може ще не опрацювали, не створили наші патріоти за 65 років? Спішимо публікувати!
Слава Лицарям України і вічна їм память!
Богдан