«Мій рідний край» — виставка старовинних гуцульських листівок

У приміщенні Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини експонувалася виставка старовинних гуцульських листівок кінця XIX — початку XX сторіччя «Мій рідний край» з приватних колекцій Петра Корпанюка і Мирослава Близнюка. Організатори цього потужного культурно-духовного явища — мистецький центр «Барви» (м. Київ) та Косівський музей.

Продумане піднесене урочисте відкриття супроводжувалося артистичною грою троїстих музик, захопленим огляданням експозиції, святково налаштованим настроєм присутніх глядачів.

Вів урочистий захід Василь Корпанюк, заслужений художник України. До слова були запрошені професор Святослав Мартинюк, директор КІПДМ ЛНАМ, Б.Радиш, член Спілки письменників України, Олег Слободян, член Національної Спілки художників України та багато інших знаних і поважних людей нашого краю.

Обидва колекціонери — уродженці Гуцульщини Петро Корпанюк прийшов у світ у колоритному Яворові, мешкає у Києві, багато років колекціонує мистецькі твори, поштові листівки. Одночасно презентував власну книгу «Мій рідний край».

Мирослав Близнюк народився у Косові, зараз мешкає в Івано-Франківську. Вивчає творчий спадок династій Шкрібляків, Девдюків, архітектуру м. Косова. Колекціонує світлини, поштові листівки природних та архітектурних пам’яток краю.

Якщо вести мову про світлини з тематики Косівщини, то перший відомий фотознімок, який зберігся до наших днів, був виконаний 1880 року.

У той час поштівку могли видавати практично всі. Найперше це робили купці, власники маєтків і готелів, доброчинні організації, різні спілки.

Першими листівками з видами Косова і околиць (належать видавцеві Леону Коннігу з Чернівців) є так звані «грюси» (види міста). Це зображення арочного моста в селі Городі, яке на той час входило до складу Косова, а також поштівка з двома видами: будинок рабина і вид річки Рибниці в східному напрямку. Листівка пройшла поштою у 1900 році.

На світлинах початку XX ст. зустрічаємо перелік краєвидів, які складають повне враження про край: мости Банський і Городівський, водоспад «Гук», солеварня, площа Ринок, а найбільш улюбленим об’єктом фотографів була лічниця доктора А.Тарнавського (зараз санаторій «Косів» у с.Смодній). Саме завдяки Аполлінарію Тарнавському, побачило світ так багато листівок з видами Косова. Це була своєрідна реклама туристичного краю і, можливо, саме він прилучився до масового фотовисвітлення міста.

Щоб створити ширше враження про місцевість, надати порівняльної характеристики, побачити перспективу міста, на окремих листівках зустрічаємо два або три зображення, розділені полем. Ці світлини поєднують протилежні види місцевості.

Виходить серія «Поздоровлення з Косова», яка відтворює красу навколишньої природи: гірські вершини, скелясті урвища, в’юнкі річки, хвойні ліси, сувору неприступність і глибинний спокій. Коли йде мова про даний період, хотілося б відзначити львівське видавництво «Русалка», у якому вийшла серія карток «Типи Галичини», де бачимо Монастирську церкву Косова (будовану 1758 року), яка в 1912 році «спорохніла», була розібрана, того ж року постала нова церква, яку маємо сьогодні.

За російської окупації Галичини, в період Першої світової війни, зустрічаємо картки нашого краю з грифом «дозволено військовою цензурою», що є характерним для російської пошти. Відома листівка моста в с. Городі видавництва «Веселка» у Львові. Доречно вказати, що листівки з видами нашого міста видавалися і в інших містах: Відні, Кракові, Калуші, Познані, Стрию. Такий факт говорить про цікавість фотографів і видавців до нашого краю.

Між Першою і Другою світовими війнами було видано найбільше карток. Старанням друкарень народних у Кракові і Познані, Товариства Краєзнавчого в Грудзєнзку (Польша), складі-магазині Кола сільськогосподарського в Косові — виходять серії листівок.

Безперечно, найбільшу спадщину залишив нам Микола Сеньковський — майстер фотографій. До Косова він прибув у 1924 році з Жаб’його (смт. Верховина). У кількох тисячах своїх фотографій, листівок відобразив природу, працю, побут, етнографію, народне мистецтво та архітектуру Гуцульщини. Мав у місті майстерню і крамницю з сувенірними виробами, а також місцеве радіо. Його світлини перевидавалися декілька разів.

До списку об’єктів, вибраних для висвітлення, входили Банський міст (дерев’яний і залізобетонний з «луками»), пансіонати, які виросли в 30-их роках, відтворені в середовищі ландшафту, а також вулиці, площа Ринок, лічниця Тарнавського, солеварня і новий заклад солелікування на її базі, а також краєвиди.

До окремого типу листівок належать зображення проектів будівель. Дані світлини роздавали меценатам в обмін на внесені кошти для будівництва. Один з проектів, що був реалізований в 1912 році, стосується Монастирської церкви, яка прикрашає Косів і зараз. Дана поштівка, видана світовим поштовим союзом «Росія», — пожертва на будівництво церкви.

Інші проекти — домівки кооперативної «Гуцульщина», народний дім, санаторій для українських письменників (проектував Лев Левинський зі Львова — площу пі^ц цю забудову подарувала Анна Павлик ), — не були реалізованими, ймовірно, за браком коштів.

Хотілося б сказати, що на всіх без виключення листівках зустрічаємо застереження: репродукція заборонена, передрук заборонений, наслідування застережено, що захищало авторське право видавців, фотографів.

На початку 30-х років було створено Державне видавниче об’єднання України (ДВОУ). У період Другої світової війни окупаційна влада зобов’язала всіх здати набори шрифтів. Один з місцевих фотографів, Семійон (відомий за виданням поштівки «Руси-Україна» (1937 р.), не виконав наказу, за що був розстріляний.

З 1945 по 1991 роки, за часів радянської доби, видавнича справа була в руках держави. На перших листівках цього періоду відтворено уже знайомі види: вхід до басейну, санаторій «Косів» (колишня лічниця доктора Тарнавського), загальний вид міста, водоспад «Гук».

Випуском листівок після війни займається комбінат друку «Радянська Україна», свої світлини подають фотографи: О.Кузьменко, С.Білозерова, Б.Міндель. Якість видання була низькою і невиразною. У 70-80-их роках XX сторіччя на поштівках зустрічаємо нові об’єкти: турбази «Карпатські зорі», ресторан «Водограй», пам’ятник В.І.Леніну, фотографії, виконані С.Крижанівським у видавництві .«Мистецтво».

Декілька світлин зустрічаємо у наборах листівок: «По Гуцульщині», «Івано-Франківська область». До речі, такі комплекти видавалися ще у 30-х роках XX сторіччя Миколою Сеньковським. Та ці картки поступово втратили свою функцію кореспонденції поштової і стали ілюстративним матеріалом, що має на меті ширше висвітлити місцевість.

За час незалежності України світлини починають повертати своє значення та з’являється цещо інший підхід до висвітлення зображення. Першу спробу поєднати два зображення (старе і нове), хоча лише на сторінках газети «Гуцульський край» (№ 43 від 13.10.2000 р.), започаткував тодішній редактор часопису Василь Шкурган, а виконання самих листівок належить людині, яка, без сумніву, займає важливе місце серед фотомитців Косова — членові Спілки журналістів України Богдану Штундеру.

До святкування 580-ої річниці з часу першої письмової згадки про Косів, вийшов набір листівок, який поєднує в собі два зображення: давнє, — з пеленою часу, і нове, яскраве, — з оновленого Косова. Даний проект став результатом спільної роботи авторського колективу (Ігор Пелипейко, Мирослав Близнюк, Богдан Штундер), який здійснено під егідою та за сприяння Програми місцевих екологічних планів дій в Україні на Косівщині (керівник Микола Близнюк). Ігор Пелипейко доклав багато зусиль до вибору об’єктів фотографування і створення текстового матеріалу.

Представлена колекція світлин, поштових листівок «Мій рідний край» — заслуга і багаторічне напрацювання двох колекціонерів, наших славних і непересічних земляків Петра Корпанюка і Мирослава Близнюка, — це праця, гідна наслідування.

Марія Іванчук,
мистецтвознавець,
член Національної Спілки
художників України

Share