Кривець — гнів природи
Кривець. Це невеликий але довгий за протяжністю потічок, що протікає в моєму рідному селі Смодній.
Його пам’ятаю з дитинства: тихий, непоказний. Води в ньому, як мовиться, «жабі по коліна». У погідне літо взагалі пересихає.
Та наприкінці минулого липня Кривець показав невластиву йому буйність. Можливо, вперше за моєї пам’яті. Його лють була неконтрольованою. Зрештою, й старожили не пригадують, щоб цей обмілілий потік коли-небудь накоїв такого лиха. Пообривав береги, на місці проїзного містка вирив котлован, а далі своєю нестримною течією перетворив добротну дорогу в суцільний зарінок.
Чимало біди наробила липнева повінь на Косівщині. Ще й досі в багатьох населених пунктах не можуть від неї оговтатися. Запобігали найнеобхіднішими заходами: будували мости, відновлювали ті, що вціліли, ремонтували дороги, укріплювали береги. У кожному селі, селищі, місті — десятки підтоплених угідь та садиб. Одне слово, вода таких великих збитків мабуть, нам ще не завдавала. Добре, що держава не залишила людей наодинці з бідою. Центральна влада зреагувала дуже швидко, виділила значні кошти на відновлювальні роботи, які виконуються й зараз. Чимало мешканців і досі не просушили свої домівки після літа.
Але чи задумуємося ми над причинами, що призвели до таких масштабних наслідків стихійного лиха, і чи можливо їх мінімізувати в майбутньому? Звичайно, передбачити поведінку природи не просто. Однак дивуємось, чому пом’якшенням наслідків повеней не стали наші ліси. Вони, як губка, мають здатність вбирати вологу. Адже кожне дерево стиглих насаджень (залежно від породи) «випиває» впродовж року в середньому 500 — 1000 літрів води. На жаль, сьогодні на території району в основному росте молодняк і середньовіковий ліс, і дуже мало стиглих насаджень. А в нашому регіоні саме ліси є основним водорегулюючим фактором.
Люди старшого віку добре пам’ятають характер повеней на Косівщині в минулому. Велика вода раніше не заставала людей зненацька. Після випадання інтенсивних дощів приблизно лише десь за півдоби прибувала повінь. А ще наші предки будували греблі для стримування течії ріки у місцях, схильних до ризиків. Ми вже давно ігноруємо мудрий досвід предків. Чи не тому липнева повінь котилася «валунами» й забирала хати, худобу, урожай городини? А загалом відкинула район назад у процесі розвитку.
Науковці вважають, що зі зміною клімату в Україні і світі зростатимуть кількість і інтенсивність стихійних лих, пов’язаних із погодою. Отож, мусимо зробити висновок, щоб не стати жертвою природи. Бо своїми діями можемо посилити біди або зменшити їх і не викликати гніву природи.
Ігор Сусак
