Нищили українське коріння
Підступність ленінсько-сталінської «національної» політики особливо разюче виявилася у свідомо організованому на Україні Голодоморі 1932-1933 років, який покрив нашу землю незчисленними братськими могилами, знедолив її, умертвивши, за різними оцінками, більш як 9 млн. людей.
Сьогодні ми знаємо, що сталося в ті страшні роки. Був штучно організований та спланований голод, щоб виморити українців, бо вони повсякчас чинили опір радянській владі. Цілі села вимерли не внаслідок неврожаю, а за диявольським розрахунком, адже треба було підірвати саме коріння нації — село, зруйнувавши основи прадідівської моралі та сіючи страх, підозри, ненависть і жорстокість.
Український справжній добрий господар, який любив землю і прагнув зі своєї праці на ній мати користь, був годувальником України, носієм національних традицій. Сільська ж голота, ледарі, опинившись у ролі господаря в новостворених колгоспах, виявилися непридатними для праці ні на хліборобському полі, ні на духовному. Це не випадково, що саме цей «люмпен» у 1932-1933 роках був першим помічником сталінської влади та особливо запопадливо витрушував та вишукував останні зеренця з комор.
Згідно з переписом 1927 року, Україна мала 32 мільйони населення, а у 1939 р. — лишень 28 млн. Де ж поділися 4 мільйони українців? І де зник природний приріст населення за 12 років — не менш як 6-7 мільйонів? Куди зникли 10-12 мільйонів українців? їх забрав голод 1933 року і Сибір. Добре ховали свої катівські дії сталіністи, бо практично третину цілого народу було знищено голодом. Того народу, який споконвіку вирощував золотисте зерно на хліб.
Голод 1932-1933 років — один з найстрашніших злочинів Сталіна та тисяч яничарів на місцях. Важко уявити, як старанно замовчували голодну трагедію працьовитого народу. Архівних документів про голод майже немає, жодна газета гих часів не надрукувала статті про нього. Навпаки, писали про саботаж «куркулів», про ворожу агітацію, і ні разу ніхто не опублікував правду про опухлих від голоду людей, які тисячами вимирали кожного дня.
Як пригадують живі численні очевидці, які чудом врятувались, весну 1933 року — «нічим сіяти, нічим садити, нічого їсти..,». Навіть ручні жорна побили комсомольські активісти. А люди? Люди пухли та вмирали. Ще живі втрачали людську подобу в неймовірних муках голоду. Ось такою зробила весну 1933 р. сталінська влада.
Та ось, нарешті, світові відкрилась правда. Нечуваний злочин тоталітарного режиму, який було вчинено супроти селян, ми сприймаємо як злочин проти всього людства, він не повинен зникнути в небутті. Характерно, що в наступні роки після голоду обезлюднені райони масово почали заселятися переселенцями з Росії. Голодомор та переселення… Дві тісно взаємопов’язані підпори в імперській політиці сталінщини. Мета була та сама — убити генетичний корінь української нації, стерти його з лиця багатющих земель та заселити пролетарською російськомовною масою.
Минає 75-а річниця скорботної пам’яті про Голодомор. «Програма захисту українців» Всеукраїнського об’єднання «Свобода» вимагає від влади подолання наслідків та відновлення справедливості: після визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні геноцидом українського народу, передбачити кримінальну відповідальність за його заперечення, провести публічний судовий процес над комунізмом, добитися в судовому порядку заборони комуністичної ідеології як людиноненависницької, що завдала невиправної шкоди генофонду української нації.
Події 75-річної давності повинні сприяти об’єднанню українців, не дати пропасти національному духу та викорінювати байдужість. Це як пухлина для народу, бо байдужий народ не творить держави.
Роман Матейчук,
депутат районної ради, волова РО ВО «Свобода».
