Скарби прадавні береже душа

Таку назву має родинна виставка творчих робіт сім’ї Йосипа Дмитровича ПРИЙМАКА, що експонується у виставковому залі Косівської регіональної організації Національної спілки художників України (НСХУ).

Урочисте відкриття виставки відбулося у день ювілею Йосипа Приймака. Вступним словом розпочав свято голова Косівської регіональної організації НСХУ Іван Кочержук. З відкриттям родинної виставки Приймаків привітали заступник голови РДА Микола Васкул та голова районного товариства «Просвіта» Богдан Радиш. Виступили мистецтвознавці, колеги по роботі, колишні однокурсники, викладачі і студенти Косівського інституту, де нині працюють автори виставки.

Йосип Дмитрович Приймак народився 26 вересня 1943 року у покутському селі Городниця Городенківського району. Починаючи з 1963 року, його життя тісно пов’язане з Косівщиною.

Навчався у Косівському училищі прикладного мистецтва на відділі художнього дерева, з яким не розлучається й донині. Своїми вчителями за фахом Йосип Приймак називає Володимира Васильовича Гуза, Володимира Васильовича Гавриша, Миколу Юрійовича Федірка.

З 1970 року працює викладачем фахових дисциплін нашого мистецького навчального закладу. Впродовж 1982-1993 років Й. Приймак працював на посаді завідувача відділу художньої обробки дерева, а в період з 1997 по 2001 рік — на посаді заступника директора навчального закладу з менеджменту.

1990 року Йосипа Дмитровича прийнято в члени Національної спілки художників України. Окрім викладацької роботи, працює творчо. Основний напрямок своєї творчості він вбачає у декоративно-прикладному мистецтві, а саме в художній обробці деревини — різьбі, інкрустації та рельєфній пластиці. Значну частину його творчого доробку займає відродження призабутих технік обробки деревини на Гуцульщині — бондарства і випалювання на дереві.

Метою нинішньої виставки, як зауважує Йосип Дмитрович, є прагнення пробудити зацікавлення сучасників до художнього бондарства на Гуцульщині. Адже до середини XX століття бондарство як допоміжне заняття розвивалось у багатьох селах Гуцульщини. Можемо назвати досить відомі осередки — Брустури, Ясенів, Криворівня, Річка, Великий Рожин. Широким був асортимент бондарських виробів. На превеликий жаль, нині бондарством займаються лише поодинокі майстри старшого покоління. І страшно подумати, що це ремесло може бути втраченим…

Йосип Дмитрович професійно зацікавився бондарством, спілкувався з багатьма відомими майстрами, зокрема заслуженим майстром народної творчості Іваном Юрійовичем Грималюком з Річки. Багато цінного почув і перейняв практично.

Неодноразово зі студентами, організовував поїздки до майстрів, де безпосередньо у робітні майстра проводилися майстер-класи. Досить часто зустрічі з майстрами проходили під час науково-практичних конференцій у нашому навчальному закладі.

Й. Приймак був учасником різноманітних республіканських та всеукраїнських мистецьких виставок, а також виставок українського мистецтва за кордоном. Він учасник міжнародних пленерів, конкурсів як в Україні, так і за кордоном — у Польщі, НімеччинС*Нехії. Окремі його роботи зберігаються у музеях і приватних збірках в Україні, Австрії, Німеччині, Канаді та США. Серед об’ємно-просторових композицій авторства Й.Приймака треба назвати пам’ятний знак «Жертвам Другої світової війни», встановлений у м. Фірзен-Дюлькен у Німеччині (1995), садово-паркову скульптуру «Щастя» у навчальному центрі «Роскош» повіту Бяла Подляска у Польщі (2004) і декоративну скульптуру «Весна» у польському місті Дравно (2006).

Одним з аспектів науково-методичної роботи Й. Приймака є підготовка навчальних програм та навчально-методичних посібників за спеціалізацією «художнє дерево». З 2007 року Йосип Приймак — на посаді доцента кафедри прикладного та декоративного мистецтва Косівського інституту.

Йосип Дмитрович відомий також своїми публікаціями та окремими авторськими виданнями, у яких пропагує народне мистецтво і творчість народних майстрів Гуцульщини. Варто згадати такі видання як «Декорування виробів з дерева» (2001), «Малі архітектурно-художні форми» (2003), «Високі обрії творчого злету» (про, творчість Ю. Павловича, 2004), «Володимир Гуз» (2004), «Іван Грималюк» (2005). У співавторстві з П.Андріюком вийшов друком навчально-методичний посібник «Гуцульська різьба та інкрустація» (1998), а у співавторстві з С.Стефураком — ілюстрований альбом, присвячений творчості Дмитра Федоровича Шкрібляка, — «Син славного роду» (2006).

На нинішній родинній виставці Приймаків експонуються також творчі роботи його дружини та сина. Дружина, Дарія Антонівна Приймак, є членом Спілки майстрів народного мистецтва України. Напрямок її творчої праці — народні килими Гуцульщини. Після закінчення навчання у Рівненському текстильному училищі Дарія Антонівна працювала у Косівському виробничо-художньому об’єднанні «Гуцульщина».

З 1984 року працює у нашому навчальному закладі. В даний час — майстром виробничого навчання відділу художнього ткацтва кафедри прикладного та декоративного мистецтва Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ. Син Дмитро 1998 року закінчив Косівський копедж прикладного та декоративного мистецтва, де навчався на відділі художнього дерева. Рівень підготовки «магістр» Львівській академії мистецтв (1998-2004). Навчався на кафедрі сакрального мистецтва у відомих професорів академії Романа Василика, Володимира Овсійчука, Костянтина Марковича, Миколи Кристопчука.

З 2004 року Дмитро Приймак працює викладачем відділу художнього розпису в училищі Косівського інституту, а з 2007 року — викладачем фахових дисциплін відділу монументально-декоративного живопису КІПДМЛНАМ.

Дмитро Йосипович Приймак працює у ділянці станкового, монументально-декоративного живопису, сакрального мистецтва та іконопису. Частина доробку молодого мистця представлена в експозиції виставки.

Виставка «Скарби прадавні береже душа», організована з нагоди ювілею Йосипа Дмитровича Приймака, за участю творчих робіт дружини і сина ювіляра, в ширшому вимірі представляє родинне коло творчих зацікавлень — бондарство з художнім випалюванням, різьблення, ткацтво, іконопис.

Валентина Молинь,
мистецтвознавець

Share