Зоряний час Івана Рйопки

Для відомого кераміка Косівщини, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, члена Національної спілки художників справді настав зоряний час. На царині гуцульського народного мистецтва він сягнув вершин. Указом Президента України В. Ющенка йому присвоєно високе і почесне звання Заслуженого майстра народної творчості України.

Тепло привітав мистця з нагородою і офіційним визнанням голова правління Косівського осередку НСМНМУ, заслужений майстер народної творчості України М.В.Трушик. Іван Васильович брав участь в молодіжному симпозіумі гончарів України як наставник творчої молоді. Форум керамістів проходив в гетьманській столиці м. Чигирині Черкаської області. За підсумками роботи симпозіуму наш визнаний майстер керамічного мистецтва був нагороджений Почесною грамотою редакційної ради газети «Сільські вісті» за значний творчий внесок в роботу форуму і навчання молодих майстрів гончарної справи. Нагороду підписав Герой України Іван Сподаренко.

І.В.Рйопка з приємністю згадує про свою участь і в першому Всеукраїнському симпозіумі-практикумі «Бубнівська кераміка — 95», що проводився на базі осередку майстрів народного мистецтва Вінниччини. Атмосфера цього форуму надихала його, як мистця, до пошуків і творення. В сучасному мистецтві гуцульської кераміки особливе місце займає творчість цього самобутнього мистця, колишнього члена Республіканської художньої ради престижної мистецької організації  Спілки художників України.

Дитинство і шкільні роки Івана Рйопки промайнули в мальовничому селі Заставці, що в Монастирському районі на Тернопільщині. Після служби в армії Іван поступив на відділ художньої кераміки Косівського училища прикладного мистецтва, яке закінчив відмінно у 1972 році. І.Рйопка висловлює свою шану й подяку викладачам-наставникам Григорію Макаровичу Колосу, Василеві Володимировичу Аронцю за передані знання, навики, вміння, за їх терпеливість і самовіддачу.

З 1972 по 1996 р. Іван Васильович трудився творчим майстром в керамічному цеху Косівського художньо-виробничого комбінату. В свій час плідно працював над виготовленням нових зразків, які були запроваджені у серійне виробництво і які експонувались на багатьох республіканських виставках-ярмарках. Про це підтверджують адресовані йому ряд дипломів Республіканської художньої ради. Іван Васильович Рйопка є автором кількох сотень оригінальних творів, кращі з яких демонструвались на багатьох республіканських та колишніх всесоюзних художніх виставках. У 1982 році Іван Васильович представив персональну виставку (більше ста творів) на ВДНГ в м. Києві, за що отримав золоту медаль.

У творчому доробку мистця є вагомі роботи. Це, передусім, інтер’єр кав’ярні колишнього столичного будинку художника. Дві стінки були оздоблені його і світлої пам’яті дружини Марії Михайлівни декоративно-розписними плитками (більше семисот штук). Характерно, що в жодній з них не повторювались ні.орнамент, ні композиція.

На одній із престижних виставок у столиці експонувалась своєрідна барвиста кахляна піч. Кожна кахля — то окрема продумана композиція з різноманітними сюжетами, що відображають життя, побут, художні ремесла горян-гуцулів. Цілісно й гармонійно прочитувались ті кахлі, на яких поміж плетива рослинно-геометричних орнаментів виразно проглядалися узагальнені стилізовані екзотичні карпатські звірята і птахи.

Заслуговують великої уваги набір декоративно-тематичних калачів «Лісоруби», великий таріль із динамічним сюжетом «Бокораш», мисничок, скомпонований з тарілочок і дзбанків, розписаних анімалістичним та рослинно-геометричним орнаментом.

Іван Васильович з дружиною Марією Михайлівною успішно працювали у царині скульптури малих форм. їхні композиції «Гуцульське весілля», «На базар», «Рибалка», «Сімейне тріо» були вихоплені з гущі життя, навіяні народними піснями.

Досвідчений мистець вдало відтворив граціозних, пластичних тварин, фантастичних казкових птахів.

Персональна виставка зі 130 творів мистецького подружжя Рйопків у 2004 році була розгорнута у виставковій залі Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Про неї схвально відгукнулись провідні фахівці, мистецтвознавці, численні відвідувачі. До речі, Іван Васильович був делегатом спілчанського III з’їзду. Для своїх дітей, доньки Лесі і сина Тараса він, передусім, люблячий турботливий батько, добрий вчитель і вихователь, наставник і порадник. Леся змалечку захоплена мистецтвом кераміки, хоч і стала після закінчення Львівської академії мистецтв модельєром. І.Рйопка й далі працює натхненно і творчо. З-під чутливих рук народжуються круглобокі вази, калачі, цукорниці, фруктівниці, миски і тарелі. Втілюючи в життя власні творчі плани та задуми, він усю душу і хист вкладає у нові вироби.

Тож хай і надалі не згасає ватра творчого неспокою, пошуків і дерзань нашого талановитого кераміка. Хай він щедро і натхненно засіває наше життя і побут добром і красою. Хай серце і руки його не знають утоми, а творча зоря його сяє на небосхилі довго і яскраво.

Іван МИСЮК,
член НСМНМУ та НСЖУ,
лауреат обласних літературно-мистецьких
премій ім. М.Ірчана та Марійки Підгірянки