Повінь на Прикарпатті — вирубка лісів?..

В засобах масової інформації з’являються неправдиві дані щодо виникнення катастрофічного поводку на Передкарпатті, як і колись було в Закарпатті, який нібито пов’язаний з вирубкою гірських лісів.

Такі думки базуються на здогадках та припущеннях і не враховують дійсного реального передпаводкового стану, змін, які є в біосфері, можливої водорегулюючої здатності лісів та на інші причини природного та антропогенного характеру.

Оскільки виникнення паводків на Передкарпатті та інших небезпечних природних явищ,настали в результаті взаємодії природних та антропогенних факторів, їх потрібно оцінювати комплексно, без штучного виділення та ідеалізування одного з факторів впливу. До такого висновку прийшли науковці європейських держав, які аналізували причини повеней, що мали загрозливий характер у Німеччині, Швейцарії, Польщі, Чехії, Італії, Франції, Словаччині, Україні та інших країнах. Вони акцентують, що природні фактори є основними і носять глобальний і регіональний характер.

Природні глобальні причини. Повторюваність паводків підпорядковується певним закономірностям, які проявляються в чергуванні періодів пониженої та підвищеної водності, яка, згідно з циклічними коливаннями настає через 11, 33 та 100 років. З середини 90-х років розпочався тривалий період підвищення рівня ґрунтових вод, у рамках столітнього циклу, і триватиме до 2010 року. Дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених вказують на невтішність прогнозів і на майбутнє, через збільшення на 10% в атмосфері вуглекислого газу, а в найближчі 50 років, потепління на 1,5″С у приземних шарах атмосфери. На природні глобальні причини накладаються антропогенні фактори, які зачепили структурні елементи біосфери (тропосферу, літосферу і біоту).

Природні регіональні причини. Українські Карпати належать до зливонебезпечних регіонів України. Тут є завжди загроза виникнення катастрофічних паводків, через гірський рельєф,, велику густоту річок, значну кількість опадів. За рівнем густоти річкової сітки Івано-Франківська область займає в межах України друге місце після Закарпатської області. Майже 70% загальної кількості рік протікають у гірській, лісистій частині області. Тому лісова рослинність в зарегулюванні поверхневого стоку має важливе значення. По території області протікає 8321 річка, загальною довжиною 15656 км. Басейн ріки Дністра формують 4763 ріки (9106 км) і басейн р.Прута — 3558 рік (6550 км). Близькими гідрографічними показниками характеризується Львівщина та Чернівеччина. Велика густота річок в Карпатах вказує на постійну потенційну загрозу виникнення тут паводків і призводить до майже щорічних руйнівних і інколи катастрофічних наслідків. Так, за період з 1955 року зареєстровано на Івано-Франківщині 64 паводки і повені. Особливо руйнівними були катастрофічні паводки в 1941,1969,1970,1974,2001 та 2008 роках. За попередніми оцінками збитки від паводку 2008 року на Івано-Франківщині становлять 1747872,26 тис. гривень.

Відносно Закарпаття, то руйнівними за 100 років були паводки в 1882, 1887, 1902, 1912, 1925, 1941, 1947, 1970, 1978, 1980, 1998, 2001 роках. Від кінця 40-х років минулого століття на басейнах гірських рік виникнення паводків різного походження спостерігається практично щорічно, або по декілька разів на рік.

Причиною катастрофічного паводку, який стався 22-27 липня 2008 року в шести західних областях України, була надмірна кількість опадів, накладання піків водності рік, яка підсилена антропогенними факторами.

За даними спостережень метеостанцій та постів обласних центрів, їх оперативних зведень, протягом 22-27 липня в гірських районах відзначалися дуже складні погодні умови. Циклон, що перемістився з Балкан на Карпатський регіон, зумовив дуже сильні дощі по всій території. Циклон був блокований Азорським і Сибірським антициклоном, що зумовило його стаціонування.’Надходження в тил циклону холодного повітря з півночі та виніс теплого, насиченого вологою повітря з Середземного і Чорного морів, разом з особливостями орографії сприяло загостренню процесу і випаданню інтенсивних опадів. В Івано-Франківській області протягом 22-27 липня спостерігалися дуже великі опади — 161-351 мм, що в 1,6-2,4 перевищувало місячну норму, та формування катастрофічного дощового паводку на ріках басейнів Дністра та Прута. В Івано-Франківську випало 161 мм опадів; в Долині — 250 мм, Коломиї — 210 мм, Яремчі — 351 мм і Пожежевській — 282мм опадів. Місцями відзначалися локальні зливи інтенсивністю 270-300 мм за 5-12 годин. За значеннями максимальних рівнів води паводок 22-27 липня наблизився до історичного, який спостерігався в червні 1969 року і сягав 10,38 метра над нулем поста.

Виконання лісом водорегулюючих функцій, їх зміна під впливом антропогенних чинників. Основним стабілізуючим елементом, екологічним каркасом природного середовища, що мінімізує несприятливі природні процеси і явища в горах, є лісові насадження. Протипаводкове значення їх досить вагоме, але за умови нормального кліматичного стану в регіоні.

За отриманими науковими даними водорегулююча ємність букового лісу за сприятливих гідрологічних умов становить 100-130 мм, шпилькового — 50-80 мм. Оптимальна зарегульованість паводкового стоку прослідковується на водозборах, які мають лісистість 65-70%. Після головних рубок стабілізуючі стокорегулюючі функції відновлюються в букових лісах з 25-30-річного віку, а ялинових — з 35-40 років. За своєю водорегулюючою функцією вони близькі до стиглих деревостанів.

До антропогенних факторів, які порушили природне функціонування та активізували повені в горах, є історична трансформація рослинного покриву Карпат. Вона почалася ще в Х-ХІ століттях, у зв’язку з розвитком полонинського скотарства та росту передгірських поселень. Великого розмаху набула наприкінці XVIII і XIX століттях, з розвитком гутництва, залізничного транспорту, сільського господарства і деревообробної промисловості. Все це призвело до зменшення лісистості у горах в середньому до 55%, передгір’ях — 15-20%, зниження верхньої межі лісу на 150-200 м. Починаючи з 1949 року, до 60-х років спостерігалося безсистемне, у 2-5 разів понад норму, вирубування лісу суцільними рубками, грубе порушення технології лісозаготівель, які вплинули на структуру лісів.

Інтенсивне використання лісів в минулому призвело до зміни їх породного складу. У 2,5 рази збільшилась площа смерічників за рахунок зменшення ялицевих, букових і дубових лісів. Ялинові ліси мають на 40-50% меншу водорегулюючу роль в порівнянні із мішаними.

На масштабність прояву повеней впливають способи головних рубок. Негативні гідрологічні процеси підсилюються при суцільних рубках, за рахунок збільшення поверхневого схилового стоку, розвитку ерозійних і зсувних процесів. Суцільними рубками, переважно в ялинових лісах, зрубується 60-70%, в мішаних хвойних, букових і ялицевих лісах поступовими і вибірковими рубається 30-40% лісосічного фонду. В буково-ялицевих, букових і ялицево-букових лісах проводяться тільки поступові і вибіркові рубки.

Активізує ерозійні процеси і впливає на гідрологічний режим території технологія лісозаготівлі. Найбільш небезпечним в цьому відношенні є волоки при тракторному трелюванні. В сучасному об’ємі лісозаготівель на тракторне трелювання припадає майже 60-70%.

Оцінка водорегуляційної ролі лісового покриву Івано-Франківської області. Ліси області (626 тис. гектарів) займають приблизно 42% території. Лісистість гірських водозборів рік, де формувався паводковий стік, Прута, Черемоша, Бистриць Надвірнянської і Солотвинської, Лімниці, складає 65-70%, і є оптимальною з позицій водорегулювання в гірських умовах. На лісостани з високою водорегуляційною здатністю припадає близько 78% площі області, а насадження слабшої водорегулюючої здатності займають 22%.

Середній вік насаджень по області складає 53 роки, що має позитивний вплив на гідрологічний режим території. Обсяги відновлення лісів перевищують площі їх вирубки до 10%. Щороку від усіх видів рубок підприємствами області заготовляється близько 700тис. куб. м. деревини, що складає 32% від загально річного приросту. Площа щорічних зрубів в області складає цо 3,0 тис. га, а в Карпатах 8,3 тис. га, або 0,5% від загальної лісової площі. Такий відсоток не покритої лісом площі не міг вплинути на гідрологічний режим в межах водозбірних басейнів рік області і Карпат в цілому. Доцільно візначити, що майже половина лісів області і Карпат виключені з розрахунку користування, і в них не проводяться рубки головного користування через віднесення їх до; природозаповідних, захисних і рекреаційних лісів.

Сучасна система заходів, а саме, застосування несуцільних рубок, використання природоохоронних технологій (підвісних канатних установок та інш.), будівництво дорожної мережі, орієнтація на природний спосіб відновлення пісу, збільшення лісистості за рахунок лісорозведення на неефективних для сільського господарства землях, що впроваджуються в лісогосподарську практику і оптимізують виконання лісом гідрологічних функцій. На основі проведеного
аналізу пропонується таке заключення:

1. Формування паводку в липні 2008 року обумовлено катастрофічними опадами 22-27 липня, які за об’ємом є більшими за історичний паводок 1969 року в Передкарпатті і 2001 року в Закарпатті. За метеорологічної ситуації, яка склалася під час паводка (попереднє перезволоження і наступні екстремальні опади), лісовий покрив північно-східного мегасхилу Карпат (Передкарпаття), навіть за високої лісистості в гірських умовах (65-70%), і домінуванням (78%) деревостанів з високою водорегулюючою здатністю, не мав змоги суттєво вплинути на зменшення стихії. На початку її розвитку він поглинув лише 20-40 мм опадів, а основна їх маса (80-90%) сформувала паводковий стік. Паводок призвів до катастрофічного затоплення передгірної і рівнинної частини Передкарпаття, знищення майна громадян, комунікаційно-дорожньої інфраструктури на рівнині, в передгір’ї і горах. Ефективним захистом від стихії могла би бути розробка системи єдиного противопаводкового комплексу, який включав би будівельні заходи, агролісомеліоративні заходи, та структурні (не технічні) заходи.
2. Порушити клопотання перед Кабінетом Міністрів України про необхідність розробки регіональної комплексної цільової програми протипаводкових, протизсувних, протиерозійних заходів в Карпатському регіоні (Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька, Закарпатська області) на період 2009 — 2020 років, яка буде гарантом безпеки громадян, збереження майна та природного середовища їх проживання, передбачивши при цьому щорічне виділення централізованих коштів з Державного бюджету України окремим рядком до кожної області.
3. Регіональному Українському науково-дослідному інституту гірського лісівництва Держкомлісгоспу України та НАН України разом з іншими науковими закладами НАН України та університетами розширити програму стаціонарних досліджень з оцінки гідрологічної та протиерозійної ролі гірських лісів, та їх зміни від антропогенного впливу.
4. Опрацювати нову природоохоронно-екосистемну концепцію ведення лісового господарства в гірських умовах Карпат, яка має включати європейські засади наближеного до природи лісівництва в межах ландшафтно-водозбірних басейнів.
5. Облаштувати оптимальну мережу лісових автомобільних доріг та до 2011 року здійснити заходи щодо проведення сертифікації лісів в Карпатах.

В. Парпан,
директор Українського
науково-дослідного
інституту гірського
лісівництва, доктор
біологічних наук,
професор