Правове регулювання діяльності прокуратури Косівщини

Судова реформа в Україні триває, починаючи з 1992 року. Дещо інше становище склалося з правовим регулюванням діяльності прокуратури.

Після ухвалення 5 листопада 1991 року Закону України «Про прокуратуру», до нього багато разів вносились зміни і доповнення. Досить істотні зміни до правового статусу прокуратури було внесено Конституцією України від 28 червня 1996 року з урахуванням змін, внесених до неї законом України від 8 грудня 2004 року внаслідок так званої Конституційно-політичної реформи. Але це носило фрагментарний характер. Нині точаться різні дискусії з приводу діяльності прокуратури. До розмови ми запросили прокурора району, старшого радника юстиції Василя Хомина.

— Недоторканними залишилися принципи організації і діяльності прокуратури, її структура, автономність прокурорської системи в державному апараті, правовий статус прокурорів і слідчих прокуратури і передусім функції прокуратури, незалежно від того, чи закріплені вони в основному тексті Основного Закону, чи перенесені до нього в Перехідних положеннях.

— З цього приводу висловлюються діаметрально протилежні думки. Одні вважають, що потрібно вжити радикальних кроків, щоб мало не цілком уніфікувати прокуратуру України, як прокуратури більшості європейських країн. Інші наголошують на тому, що для реформування прокуратури в роки незалежності і так уже було зроблено чимало: насамперед її перетворення з карального на правозахисники державний інститут.

— Чи можна поставити крапку?

— Є багато питань, які можна вирішити тільки в нормативному порядку. Одні з них можна розв’язати лише поступово, через внесення змін і доповнень до чинного Закону «Про прокуратуру» та до деяких інших законодавчих актів. Серед них — зміцнення незалежності прокурорів, порядку притягнення працівників прокуратури до дисциплінарної відповідальності, а також уточнення характеру конституційних функцій прокурора.

— Упродовж останніх років було внесено декілька проектів Закону України «Про прокуратуру», які так і залишилися проектами.

— Чергова спроба внести такий законопроект здійснена на початку цього року групою народних депутатів України. Цей законопроект є ґрунтовним документом, в якому зроблено спробу заповнити чимало прогалин і усунути низку суперечностей у правовому регулюванні діяльності прокуратури. Це, зокрема, стосується завдань і повноважень Генеральної прокуратури і Генерального прокурора України, а також керівників підпорядкованих прокуратур, правового статусу громадських об’єднань прокурорів: правових, соціальних і особистих гарантій працівників органів прокуратури, контролю за їх діяльністю, підвищення вимогливості до професійного рівня осіб, які хочуть працювати в прокуратурі.

— Проте виникає запитання: чи можливо й доцільно прийняття нової редакції Закону України «Про прокуратуру» без врахування перспектив внесень нових змін і доповнень до чинної Конституції України або прийняття її в новій редакції іншими органами, чи не буде це спробою «поставити воза поперед коня»?

— Не випадково українська асоціація прокурорів устами її голови, заступника Генерального прокурора України Олександра Шинальського пропонує узгодити за змістом та часом процедури внесення змін до розділу VII Конституції України та прийняття нової редакції Закону України «Про прокуратуру». При цьому природно, перше має змінитися Конституція України, а лише потім — Закон України «Про прокуратуру». Це правильний і єдино можливий підхід.

— Давно ведеться дискусія з питання збереження чи ліквідації слідчого апарату в прокуратурі.

— Прокурор, який здійснює нагляд за розслідуванням, має елементарно розбиратися у процесуальних аспектах, методиці, тактиці слідства. Але не можна забувати про те, що на нього покладено й інші важливі обов’язки, пов’язані з реалізацією функцій прокуратури. Зациклившись на конкретній справі, особливо складній і багатоепізодній, він може мимоволі занехаяти інші ділянки роботи. Крім того, далеко не всі працівники прокуратури, особливо ті, які раніше не працювали слідчими, об’єктивно в змозі на однаково високому професійному рівні і проводити слідство, і здійснювати свої конституційні функції.

— Лунають пропозиції створити апарат чи відділ Спеціального прокурора у складі Генеральної прокуратури України, до компетенції якого має входити порушення та розслідування кримінальних справ стосовно Президента України, Прем’єр-міністра України, міністрів і самого Генерального прокурора України.

— Ця ідея досить цікава і якоюсь мірою запозичує зарубіжну практику, але навряд чи здійсненна, принаймні на сьогодні. Спеціального прокурора передбачається призначати Верховною Радою України конституційною більшістю голосів за поданням всеукраїнської конференції прокурорів строком на 3 роки.

— Василю Дмитровичу, кого, на вашу думку, можна включити до числа суб’єктів контролю за діяльністю прокуратури?

— На мою думку, до числа суб’єктів контролю за діяльністю прокуратури, і то з певними застереженнями, можна зарахувати лише Президента України, Верховну Раду України (а не якийсь її комітет), а також, звичайно, суди відповідно до норм процесуального законодавства. Включення до числа суб’єктів контролю депутатів усіх рівнів є потенційно шкідливим для забезпечення незалежності прокурорів, оскільки сприятиме зростанню кількості протиправних звернень до прокуратури з вимогами, які стосуються конкретних юридичних справ.

— Як ви оцінюєте криміногенну ситуацію в районі?

— Криміногенна ситуація в районі залишається стабільною. У першому півріччі 2008 року в районі зареєстровано 128 злочинів, що на 32 злочини менше, ніж в аналогічному періоді минулого року. Кількість тяжких злочинів та особливо тяжких зменшилась з 52 до 28.

При рівні зниження загальної злочинності відбулося зростання окремих видів злочинів: зокрема зросла кількість фактів спричинення тяжких тілесних ушкоджень, пограбувань, шахрайств, незаконних порубок лісу, та фактів втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність.

— Василю Дмитровичу, на якій стадії розслідування резонансного злочину — вбивства в залі гральних автоматів в м. Косові?

— Розслідування цієї кримінальної справи закінчено. Вона перебуває на розгляді в Івано-Франківському апеляційному суді.

— Спасибі за розмову. Нехай не турбують працівників прокуратури частими нічними викликами, але, на жаль, вони поки що ще мусять бути.

Розмову вів Мирослав Лучко