Чи потрібний нам такий «Райагроліс»?

Не один рік різні політичні сили, горе-політики та чиновники районного й обласного рівнів ведуть запеклі розмови, дають передвиборні обіцянки про те, як вони люблять гуцулів і як хочуть допомогти зберегти їхні ліси від вирубування та захистити наші гори.

Кожний новий голова районної ради чи адміністрації, прийшовши до влади, в першу чергу береться навести порядок у лісовій галузі. Але, як в народі кажуть, віз і нині гам. Лісова мафія була, є і буде. І ті «демократи», які вчора кричали, що, якщо вони прийдуть до влади, то всіх лісових злодіїв половлять і все зроблять для того, щоб не вирубували ліс, сівши у теплі крісла, самі починають керувати і давати команди лісовій мафії: куди, скільки і кому відвезти деревини. Тобто, не того лісу, якого вони виписали за гроші, а того, якого лісники вкрадуть у народу. Я розумію лісників, я розумію лісничих чи директорів цих підприємств, хочеш працювати — роби, як ми скажемо. І вони роблять, І весь цей безлад у лісі їм вигідний — як лісникам, так і директорам цих фірм, а найбільше — районним та обласним чиновникам. Тому що в каламутній воді рибку ловити легше. Невигідний їм порядок та жорсткий контроль у лісовому господарстві, тому що тоді доведеться купувати ліс, а так вони беруть його задарма…

Але повернемося до історії створення «Райагролісу». Районна влада під тиском, майже в примусовому порядку змусила голів сільських рад дати згоду, тобто винести рішення про передачу лісів міжколгоспного лісгоспу «Райагролісу», засновником якого стала районна рада. Районна рада, по суті, взяла на себе зобов’язання не тільки користуватися, розпоряджатися, вирубувати, але й охороняти та садити нові насадження. За ці роки ми всі побачили і навіть відчули (стихія 2006 року), як ґаздували в наших з вами лісах. Громади сіл, а «Райагроліс» є власністю територіальних громад району (на папері), від діяльності цієї структури, крім пеньків, розбитих Доріг та лисіючих гір нічого не мають. Це нонсенс, щоб на території села ріс ліс — в кого 400га, в кого більше тисячі га, — а сільська громада не мала з чого парканець зробити, не говорячи про те, щоб перемонтувати приміщення.

Напрошується питання: чия це власність? Комунальна власність територіальних громад району чи лісників, які безконтрольно, безкарно вирубують сотні кубометрів деревини з благословення купки чиновників районного та обласного рівнів? Кожний знає, що ніхто не піде в ліс рубати без дозволу лісника. Раз у рік влада, щоби показати перед народом, що вона дуже переживає за наші ліси, збирає збори, поговорять — і на тому розійдуться, а ліс як рубали, так і рубають, як крали, так і крадуть, і нічого не змінилося. Тому що де-факто ліси — комунальна власність громад району (тобто нічиї), а де-юре — працівників «Райагролісу». Судіть самі: що ми маємо від діяльності «Райагролісу»? Весь ліс, який вирубується законно і незаконно, іде тільки на покриття заробітної плати працівників «Райагролісу», та ще й з районного бюджету виділяють сотні тисяч гривень на погашення заборгованості із заробітної плати. Вдумайтеся: працівники цієї структури не отримують заробітної плати по півроку. Питається, за що вони живуть? Замість того, щоб охороняти ліс, самі ж працівники його вирубують, і так заробляють на прожиття. А що їм робити?

Через п’ять-десять років просто не буде що рубати, а тим більше не буде що охороняти. Тоді знову напрошується питання: чи нам потрібна така структура взагалі? Можливо, потрібна, але не в такому вигляді як зараз. Бо з таким станом справ «Райагроліс» проіснує ще два-три роки, а далі — банкрут…

Вихід зі становища є, але він невигідний ні чиновникам, ні лісникам. Це, якщо би захотіло районне керівництво, є надія на депутатський корпус та голову райдержадміністрації, котрий з перших днів своєї роботи показав, що він хоче зробити щось для району. Головне, щоб його не переконали районні та обласні лісові «спеціалісти», що це неможливо зробити, що це незаконно.

Хочу висловити свою думку, бо скільки говорив про це і на сесіях, і на нарадах — ніхто не хоче слухати. Моя думка нікому невигідна.

Для того, щоб врятувати від банкрутства «Райагроліс», зробити порядок в лісах (я маю на увазі ліси «Райагролісу»), треба:

Провести лісовпорядкування.

Створити робочу групу і разом із сільськими головами провести ревізію лісових господарств.

Чагарники, малоцінні лісові насадження (трепета, вільха, граб, які знаходяться у межах села і які ніхто не охороняє, бо там немає що охороняти і рубати, хіба що держак до лопати) передати сільським громадам. Якщо чагарники віддати, то в «Райагролісу» зменшиться площа з 22 тис. га десь до 12-14 тис. га.

Автоматично наполовину скоротиться штат працівників «Райагролісу». Це перша економія. Вигода — як для громади села, так і для «Райагролісу».

Всі дідівські ліси віддати в оренду (за згодою) тим людям, які зараз і так ними розпоряджаються. Всі знаємо, що в більшості гірських сіл майже всі ліси — так звані дідівські, тобто без дозволу ґазди і лісник не має права рубати.

Районна рада як засновник «Райагролісу» може і має право, згідно з Законом, віддати на 49 років лісові площі тим людям, які згодяться на умовах договору узяти їх в оренду. У договорі чітко вказати, що за кожне зрубане самовільно дерево (немає значення хто зрубав: лісник, орендар чи просто хтось украв), відповідальність несе орендар і платить штраф у десятикратному розмірі за кожне дерево. Повірте, тоді ні ґазда, ні лісник, і ніхто без документів не зможе зрубати дерево. Зрубає без лісорубного квитка пісник, а штраф платити буде орендар. Перед тим як надати в оренду — перерахувати і по акту передати орендарю всі дерева. Думаю, що всі, в кого є свій ліс, візьмуть його в оренду, тим більше, що орендна плата невисока, десь до 50 гривень за гектар у рік. Якщо орендарю потрібно буде зрубати кілька сухих дерев, він піде в контору «Райагролісу» і випише.

І знову від цього виграють усі люди, взявши в оренду лісові площі, будуть їх охороняти як свої, бо, можливо, настане такий день, що їм повернуть їхні колишні ліси і дозволять приватизувати. Районна рада буде одержувати орендну плату, яку спрямує на розвиток «Райагролісу». Штат працівників суттєво скоротиться, що дасть свою економію. Якщо на даний час кількість працюючих в «Райагролісі» більша 100, то, зробивши вищеназвані кроки, її можна довести до 20-25 чоловік.

Решту лісів, так звані камеральні, залишити в підпорядкуванні «Райагролісу», дозволивши йому вести господарську діяльність згідно з Законом.

Але, повірте, що ніхто (маю на увазі чиновників та лісову мафію), не захоче це зробити, тому що вони зрубають гіляку, на якій сидять. Ніхто не хоче порядку в лісах. Але що там говорити про ліси! В Україні ніхто не хоче порядку, крім простих громадян, які надіються, що таки буде лад і в лісах, і в державі.

Богдан Марчук,
депутат Косівської районної
ради, секретар районного комітету
Соціалістичної партії України.