Робітнича професія завжди є актуальною

Вже давно закінчилися у школах екзамени, відсвяткували випускні вечори — розлетілися випускники із дружньої шкільної родини. Кожен з них обирає свій шлях у житті. Хтось вступає у вищий навчальний заклад, хтось — у технікум, коледж, училище. Відомо, що не всі можуть здобути вищу освіту, хтось має опанувати і робітничу професію. Добре кажуть: якщо має бути поганий лікар, вчитель чи бухгалтер, то краще нехай буде добрий столяр, муляр чи перукар. Робітничі професії завжди були потрібними, і сьогодні вони своєї вагомості і важливості не втратили.

На Косівщині їх можна опанувати в Кутському професійно-технічному училищі № 36. Про діяльність цього навчального закладу розповідає його директор Петро Григорович ЧУРКО.

— Петре Григоровичу, розкажіть, будь ласка, нашим читачам, які спеціальності можна здобути в училищі.

— Готуємо трактористів-машиністів сільського господарства, слюсарів з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водіїв автомобіля 3, 2, 1 класів, плодоовочівників, кухарів. Випускники 9-х класів здобувають за три роки навчання в училищі повну середню освіту і робітничу професію. Ті, хто закінчили 11 класів, навчаються тільки один рік і здобувають професії кухаря, офіціанта-бармена, перукаря, водія категорії «С».

— На якій основі здійснюється прийом і зарахування в училище?

— Звертаємо особливу увагу на оцінки і характеристики абітурієнтів. Прийом здійснюється на основі співбесіди, без вступних іспитів. На період навчання учні забезпечуються стипендією. Час навчання в училищі зараховується у загальний трудовий стаж.

— Скільки дітей навчалося в минулому навчальному році і який у вас колектив?

— У минулому навчальному році у нас отримали професію 320 учнів. Наш колектив нараховує 85 чоловік, які всі сили, знання і вміння віддають своїм вихованцям.

— Чи створені в училищі відповідні умови для навчання?

— Завдяки злагодженій співпраці дирекції, педколективу, профспілкової організації вихованці нашого закладу мають можливість здобувати ту чи іншу професію, займатися у різних гуртках, секціях, проходити практику. У нас просторі прекрасні кабінети-класи, лабораторії, актовий зал, який відремонтовано, спортзал. Також відремонтовано сільськогосподарську техніку, проводиться ремонт гаражів, тиру. Для їдальні придбали нове електрообладнання, посуд.

— Розкажіть, будь ласка, які гуртки діють в училищі?

— Предметні гуртки, технічної творчості, художньої самодіяльності (хоровий, вокальний, вокально-інструментальний, фольклорний, духових інструментів). Крім цього — спортивні секції з легкої атлетики, настільного тенісу, волейболу, футболу. Хочу з гордістю розповісти про своїх вихованців, які займають призові місця на обласних конкурсах, адже їхнє навчання і заняття в гуртках дає позитивні результати. Серед професійно-технічних училищ області на | конкурсі знавців української І мови ім. Петра Яцика студентка II курсу («Плодоовочівник-кухар») Оксана Буряк посіла перше місце, а з основ правознавства — третє і четверте — з української і мови, третє — на конкурсі читців і з біології — четверте.

Ще хочеться відзначити студентку І курсу («Плодоовочівник-кухар») Любу Пістащук, яка є активною учасницею драмгуртка, бере участь в олімпіадах з багатьох предметів і також займає призові місця. Наше училище на обласному конкурсі стінгазет («Творимо Україну своїми руками») посіло третє місце. Також ми є постійними учасниками фестивалю-конкурсу «Бурштинове намисто», який проходить серед технікумів і училищ І-ІІ рівня акредитації. І тут наше училище не пасе задніх. Є непогані результати і в спортивному житті училища. Крім цього, в нашому закладі проводяться різні цікаві заходи.

— У вашому училищі здобувають ряд сільськогосподарських професій. Де проходять практичні заняття?

— Ми маємо 9 га плодоносного саду, 20 га орної землі, яку засіваємо кукурудзою. На Снятинщині ми взяли в оренду 24 га чорнозему, який засіваємо ярим ячменем. На цих полях працюють майстри зі своїми вихованцями. Тут учні вчаться орати, сіяти і збирати урожай. Для плодоовочівників є сад, а кухарі і бармени спочатку практикуються на кухні, пізніше — в Криму, де не тільки проходять практику, а й безкоштовно оздоровлюються.

— Яка доля випускників Кутського ПТУ-36?

— Багато наших випускників продовжили своє навчання у вузах, влаштувалися на роботу за улюбленою професією. Правда, є і такі, хто не зумів знайти себе у житті. Але все ж таки здобута у нас професія рано чи пізно їм знадобиться.

— Василю Григоровичу, розкажіть, будь ласка, трохи про історію вашого навчального закладу.

— Ще після війни, у 1947 році, в Кутах було відкрито однорічну сільськогосподарську школу. Тут готували плодоовочівників, пасічників та майстрів тепличного господарства. Пізніше, в 1949 році, почала діяти однорічна будівельна школа, на її базі — школа для майстрів-будівельників.

У 1972 році на основі цих навчальних закладів було створено Кутське СПТУ-36, було також збудовано нове приміщення.

— З ваших слів я зрозуміла, що Кутське училище нині процвітає. А колись йшлося про його закриття чи реорганізацію.

— Ще у 2000-му році виникало питання про з’єднання нашого училища з Городенківським. Я зробив усе можливе, щоб наш заклад був самостійним, були створені всі умови для навчання. Ми відкрили нові навчальні класи. Робимо все, щоб наш заклад був одним із кращих в області.

— Багатьом відомо, що за час вашого керівництва училище набуло привабливого вигляду, поліпшилася дисципліна в педагогічному та учнівському колективах. Віриться, що з кожним роком все буде змінюватися тільки на краще, бо такий заклад в районі єдиний.

— Дякую за розмову.

Розмову вела Вікторія Кушнірчук