З історії конституції в Україні
Україна в справі побудови конституції має мало не найсолідніший досвід.
Першим конституційним актом у світі був конституційний договір «Вивід прав України», прийнятий на козацькій раді в Бендерах 7 травня 1710 року і скріплений підписом гетьмана Пилипа Орлика. Він вперше розмежовував владу на гілки: законодавчу, виконавчу і судову та встановлював відносини між ними. Найвищим органом влади в Україні вважалася загальна козацька рада, виконавчу владу представляла генеральна старшина на чолі з гетьманом, причому кожен старшина мав повноваження сучасного міністра (писар — МЗС, бунчужний — МВС, підскарбій — міністра фінансів і т. і. ).
Судова влада концентрувалася у руках генерального судді, який мав свій апарат. Ухвалення подібного договору не було спонтанним. Пилип Орлик, який був при попередньому гетьмані Івані Мазепі генеральним писарем, виклав на папері звичаї, за якими жила Україна декілька століть перед тим.
Всі посади були виборними і обиралися на рік, що було найбільш розумним, якщо врахувати сучасну ситуацію в країні. Якби нинішні депутати знали, що через рік їх запитають про виконані ними обов’язки, то вони навряд чи чотири місяці вдавали б, що хочуть створити коаліцію.
Відповідь перед громадою тримали суворий — старшину, яка іноді «заривалася», топили в Дніпрі.
Враховуючи напівколоніальне положення гетьманської України, «Вивід» в Україні майже не застосовувався. Перша конституція в зарубіжній Європі — «Декларація прав людини і громадянина» — була прийнята в революційній Франції в 1789 році, а знаменита конституція США — в 1791 році. Таким чином, Україна випередила в конституційному процесі Європу на 79 років, США — на 81, а найближчу сусідку і вічну суперницю — Польщу — на 84 роки (перша польська конституція була прийнята 1794 року).
У Росії перша конституція була прийнята при більшовиках— 1918 року.
Попередній конституційний акт — конституція «Руська правда» — вийшов з-під пера полковника Павла Пестеля в 1818 році. «Російська правда» була програмою Південного товариства декабристів, організованого в Кам’янці (тепер райцентр Черкаської області), і передбачала у разі перемоги декабристів встановити в Росії республіку з виборними органами влади з повною ліквідацією монархії і кріпацтва.
В той же час активний член Південного товариства підполковник Сергій Муравйов-Апостол (онук українського гетьмана Данила Апостола) відстоював позицію незалежної України і вимагав включити це в «Руську правду».
Конституційний акт підготувало і таємне Кирило-Мефодіївське братство, організоване 1846 року в Києві українськими інтелігентами. Його написав відомий історик і громадський діяч Микола Костомаров під назвою «Книга буття українського народу». «Книга» відстоювала слов’янофільські позиції з ухилом у бік україноцентризму. Майбутнє слов’ян «братчики» бачили в створенні могутньої панслов’янської федерації зі столицею в Києві. «Книга» передбачала поділ влад за старою українською традицією.
Перша діюча конституція України була прийнята 29 квітня 1918 року в Києві, проте діяла недовго — кілька годин. Німці зробили державний переворот і посадили гетьманом генерала Павла Скоропадського, який анулював конституцію. Скоропадський, у свою чергу, прийняв закони про тимчасовий державний устрій України, про гетьманську владу, в яких поділив народ на громадян і козаків. Демократичні принципи: поділ влади і виборне право в «Законах» не визначалися.
Наступна Конституція УНР була прийнята в 1919 році, проте Україна жила за нею недовго. У листопаді 1920 року більшовики повністю захопили територію УНР. Більшовики того ж 1919 року прийняли конституцію Української соціалістичної радянської республіки, яка з невеликими змінами повторювала конституцію РСФСР, прийняту в липні 1918 року. Подальше злиття формально незалежних одна від одної радянських республік в Союз радянських республік спричинило ухвалення в 1924 році спільної конституції СРСР, що проіснувала з невеликими змінами, внесеними ухваленням формально нових конституцій СРСР 1936 і 1977 років, до 1991 року.
Разом з тим, УРСР приймала свою конституцію (у 1925, 1937 і 1978 роках), яка була калькою союзної конституції. За нею вже незалежна Україна жила до 1995 року.
Спроба президента Леоніда Кравчука прийняти розроблену в 1992-1993 роках конституцію України не увінчалася успіхом.
8 червня 1995 року всі гілки державної влади і політичні партії підписали конституційний договір, що діяв до 1996 року.
На початку 1996 року спеціально створена з представників політичних фракцій парламенту комісія Верховної Ради почала роботу над новим проектом конституції України, її очолив депутат Михайло Сирота. Положення конституції неодноразово переробляли, але спроби політичних партій перетягнути «ковдру» конституції у свій бік отримували відсіч.
27 червня 1996 року Михайло Сирота впродовж 14 годин стояв на трибуні Верховної Ради, зачитуючи всі статті майбутнього основного закону держави. Конституцію приймали постатейно, тобто нардепи голосували за кожну статтю.
Зрозуміло, що обговорення і ухвалення конституції розтягнулося на всю ніч і тривало до ранку. Тому ухвалення конституції називають конституційною ніччю. Як би там не було, вранці 28 червня 1996 року Україна отримала конституцію, за якою ми живемо й досі.
Під час Помаранчевої революції, 8 грудня 2004 року, було прийнято (під тиском СПУ) рішення про конституційну реформу.
Шановні жителі Косівщини!
День 28 червня 1996 року назавжди увійшов у новітню історію українського суспільства, а тому запишається тільки сподіватись, що всі задекларовані Конституцією права та свободи поступово стануть нормою життя громадян України.
Демократичний розвиток ніколи не був легким, тож наберіться терпіння та віри у те, що наступні покоління українців будуть жити у зовсім іншій країні, яку з гордістю можна буде, назвати конституційно розвиненою та правовою європейською державою.
Василь Ворсуляк,
начальник управління юстиції в Косівському районі.