Розділ «Поезія»

Цей вірш присвячений великомученицькому  українському народу, який пережив страшні поневіряння – депортацію понад 500 тисяч  українців-лемків з території Польщі.

Вічна пам’ять жертвам тих подій, низький уклін живим, які, переживши приниження і муки, залишилися людьми з великої літери.

Прийшла пора нам усім об’єднатись!
Читати далі →

Ганна Клим’юк народилася в селі Верхньому Березові 18 січня 1960 року. У рідному селі закінчила середню школу. Разом з чоловіком виховала трьох дочок, має семеро онуків. Вірші любила писати ще зі шкільних років. Їх не друкувала ніде, бо писала для душі. Важка хвороба прикувала Ганну до ліжка, світ бачить крізь шибку вікна. Не шукаймо в цих віршах оригінальних метафор і образів, відчуймо непідкупну щирість сонячної, і водночас, зболеної душі.
Читати далі →

Вже осінь снує павутину,
Оранжеві тіні кладе,
А Косів гуцульську родину
На зустріч за руку веде.

Приспів:

Фестиваль, фестиваль!
Заклично лунають трембіти,
Лине пісня у даль,
Гуцульські єднаються діти.
Читати далі →

Якщо ти українець, зупинись,
Поглянь на землю – рідну Україну.
Не та вона, яка була колись.
Збагни її красу, побач її руїну.
Якщо ти — українець, бережись:
Не смій ніколи рідний край зганьбити
І не спіши безтямно дертись ввись,
Бо можеш честь і совість загубити. Читати далі →

Вже 20 років, як іде
Наша газета в ногу з часом,
І читачів своїх веде
До пізнання висот сучасних.

Радіє разом із людьми,
А як біда, то і сумує,
А скільки всім порад дає
І душі зранені лікує.

Комусь, можливо, й «не в кошіль»,
Як на проступки вкаже строго,
Та лине вдячність звідусіль,
Коли врятує віл лихого.

Тож хай цей дружний колектив
Й надалі Бог оберігає,
Дарує всім натхнення, сил,
В нові дороги надихає.

Марія ЧЕРНЕЛИЦЬКА.

(сторінки майбутньої книжки)

Час — руйнівник, але він і творець.
Час і безумець, але і мудрець.
Він і суддя нам, і слуга, і пан,
І вчитель він, і лікар наших ран.

Минали літа, і події, і дати,
Байдужість минала й часи здивувань.
Правда — не кінь. Її не осідлати,
А смерть не пита ні заслуг, ані звань.

Кожен свою проклинає журу.
Кожна лисиця свою зна нору.
А кожне око не бачить себе
І кожна курка до себе гребе.
Читати далі →