Розділ «Люди»

Для успішної реалізації регіональної програми «Комп’ютеризація та інформатизація загальної середньої освіти» та здійснення навчально-виховного процесу загалом  сьогодні необхідне комп’ютерне та мультимедійне забезпечення.

Мріяли про нього колектив  Пеньківського НВК, учні та батьки. Завдяки  меценатам, спонсорам, людям зі щирим серцем і доброю душею тепер у школі-садку є всі необхідні засоби.

Нещодавно до нашого закладу завітали депутати обласної ради Ю.Дерев’янко, В.Фейчук, щоб подарувати  школі-садку мультимедійну техніку. А підприємці М.Палчинська, Г.Семотюк, сім’ї Лісецьких  подарували відповідно телевізор, ксерокс і програвач.

Тож сьогодні педагогічний колектив  Пеньківського НВК І ст. щиро вдячний усім людям, які суттєво допомогли поліпшити навчально-виховний процес у нашій школі-садочку.

М. КОВАЛЮК,
директор  Пеньківського НВК.

Косівський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді (далі — Центр) діє з 2003 року. Наше основне завдання — надавати допомагати сім’ям, дітям і молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах. Сьогодні на обліку в нашому Центрі перебуває понад 100 таких сімей.

На жаль, доводиться констатувати сумний факт: громади, органи місцевого самоврядування з байдужістю ставляться до проблем сімей, у яких батьки схильні до зловживання алкоголем, ведуть аморальний спосіб життя.

Читати далі →

Радість – у праці

Що потрібно людині, аби вона могла сказати: я щаслива! Очевидно, передусім, треба щоб була робота до душі, яка приносила б задоволення і радість, щоб усім єством відчувати — те, що ти робиш, що необхідне людям і суспільству. Можливо, не всі зі мною погодяться у такому визначенні  поняття «щастя». Комусь воно видається   надто приземленим, недосконалим. Але героїня  моєї розповіді – щаслива. Пенсіонери часто запитують Галину Петрівну  Якібчук, чи хотіла вона з дитинства стати  листоношею. Уявіть собі, що ні. У школі вчилася  добре, в атестаті – жодної трійки. Любила літературу, захоплювалася поезією Сергія Єсеніна і Володимира Сосюри. Шкільні подруги  щодня забігали, кликали їхати на навчання до Києва.
Читати далі →

В історію кожного населеного пункту у різні часи вписали свої імена відомі діячі, що жили у ньому. Та пам’ять про них жива і донині. На їхню честь організовують урочисті відзначення річниць та ювілеїв.

У нашому селі, де жив і творив легендарний новеліст Іван Семанюк, більш відомий як Марко Черемшина, на честь 137-ї річниці з дня його народження організовано захід, який проходив у музею – садибі письменника. Ця невеличка присадкувата хатинка того дощового дня зібрала немало людей — учнів, батьків, деяких місцевих жителів, представників дирекції школи та працівників бібліотеки.

Ініціаторами були дослідниця творчого та життєвого шляху новеліста Марія Равшер і вчитель зарубіжної літератури Рожнівського НВК, наша односельчанка Любов Сукновська.
Ведуча свята Л.Д Сукновська розповіла про обдарованість письменника та цінність його творів.  Далі краєзнавець М.І. Равшер ознайомила присутніх із визначальними моментами долі Івана Семанюка. Після цього всі присутні помолилися за душу письменника.
Читати далі →

У Горішньому куті села Хімчина проживає найстаріший фронтовик, учасник Другої світової війни Іван Сефетович Романюк. Часто йому сняться події тих страшних днів. Він з великим сумом згадує військових побратимів, які загинули на полі бою, і тих, хто вже у мирний час відійшли у вічність. Іван Романюк часто згадує, як в одному з боїв його було поранено.

Іван Сефетович, демобілізувавшись з армії, неподалік хатипосадив горіхи. Нехай ці дерева, думав фронтовик, будуть пам’яттю про тих земляків, які не повернулися з фронту. На День Перемоги Іван Сефетович кожного року вдягає костюм з бойовими нагородами. 22 червня він молиться за всіх, хто пройшов дорогами війни, за їхнє здоров’я і за тих, що відійшли у вічність.
Читати далі →

Людина не може  вибрати собі талант. Він має бути даним від  Бога.  Мабуть, коли  формувався колектив педагогів Косівської школи-гімназії-інтернату,  Бог був милосердним на талант педагогіки і щедро ним обдарував працівників цієї школи. Особливо хочеться  відзначити вчителя молодших класів Людмилу Миколаївну Парамбуль, вихователя Мазак Дарію Миколаївну,  а також Павлик Ганну Василівну, які не  забувають  про своїх вихованців ні вдень, ні вночі.

Велике спасибі вам, дорогі педагоги, за виховане вами не одне покоління дітей.

Особливо вдячні за виховання наших учнів 4-го класу, у яких добірні зернята вашого навчання, надіємось, проростуть гідними плодами.

Від імені батьків 4-го класу Г.В.ТОМИЧ та  В.Д.ГРИНЮК.