Розділ «Люди»

Я  народилися у простій робітничій сім’ї. Мама — домогосподиня (закінчила  5 класів), а тато — тракторист (закінчив 7 класів). Проте вихованням дітей займалися вони відповідно.

Мої батьки – мої перші вчителі, які навчили мене любити Бога, життя, свою землю, поважати людей і сягати поставленої мети у житті. Я низько схиляю голову перед світлою пам’яттю про вас, мої рідні. Хай земля вам буде пухом!

Так, як і кожна людина, я пішла в перший клас, переступила поріг Старокутської восьмирічної школи у далекому 1969 році, де мене зустріла неперевершена Олена Матвіївна Радиш, моя перша  вчителька – друга мама. Вона, як той скульптор, зі шматка неслухняної глини зліпила особистість, дала путівку в життя.
Читати далі →

Косівська РО ВО «Свобода» неодноразово закликала не обмежуватися у благодійності тільки на свято  святого Миколая, а завжди думати про тих, хто живе поруч – про бідних, хворих, незахищених дітей, малозабезпечених людей.

У сьогоднішній економічній ситуації багато людей не знають як звести «кінці з кінцями». А що говорити про багатодітні сім’ї, в яких батьки не працюють, від держави допомоги не отримують, тому що мають «кусок» землі. Хто працював на землі – знає, що роботи багато, а доходів земля не завжди дає.

А якщо, не дай Бог, між цими 4-5-ма дітьми є ще й хворі чи інваліди? Тоді ця сім’я — пропадає. У нашому районі в кожному селі  є десятки таких сімей, де є онкохворі діти, з ДЦП, які потребують невідкладного лікування.

Читати далі →

Дуже приємним сюрпризом для маленьких діточок і їхніх батьків с. Хімчина були  подарунки від святого  Миколая.  Їх вручив працівник наукового відділу  Національного природного парку «Гуцульщина» Зоряна Гостюк.

Такі гостинці отримали  діти-інваліди, діти-сироти, діти з багатодітних родин. Ця благодійна акція  проходить  не вперше  з ініціативи  керівництва парку.

Завдяки тісній співпраці  НПП «Гуцульщина», ПАТ «Крафт-фудс Україна» та київського міського благодійного фонду  «Фудбенис», діти щороку отримують подарунки від святого Миколая.

Минулого року Миколай  особисто вручив  подарунки вихованцям дитячого садочка с. Хімчина. Маленькі жителі села щиро вдячні  Миколаю, що він про них пам’ятає.

П. ПІДЛЕТЕЙЧУК,
житель с. Хімчина.

Василь Олексійович Лівак… Він зостався у пам’яті мешканців Тюдова найкращими спогадами. Добрий, працьовитий, мав чудову пам’ять. Для шкільного музею Тюдівської школи подарував неоціненний скарб — рукописне зібрання, в яке увійшли  сотні сторінок спогадів, віршів, колядок, пісень.

Народився Василь Олексійович 4 березня 1917 року в селі Тюдові. Тут здобув початкову освіту, навчився кушнірської справи.

Під час служби у польському війську його захопила Друга світова війна. Потрапивши у полон до німців, працював у Німеччині кушнірем, розповсюджував українські книжки. Там зустрівся з лікарем,  громадсько-культурним діячем Остапом Селянським – батьком  відомої української письменниці Віри Вовк, яка проживає нині у Бразилії. Знав його ще до тієї зустрічі, бо Остап Селянський мав у Тюдові маєток неподалік від помешкання батьків Василя Олексійовича.
Читати далі →

7-го жовтня 2012-го року виповнюється 150 років з дня народження священника УГКЦ Олексія (Олекси) ВОЛЯНСЬКОГО – довголітнього пароха спочатку Криворівні, а згодом Соколівки на Косівщині, де він помер і похований (дату і місце його народження встановили працівники київського музею М.Грушевського С.Панькова та В.Старков).

Стало доброю традицією оголошувати ювілейні роки видатних осіб їхніми іменами – наприклад, біжучий 2012-й рішенням Івано-Франківської обласної ради оголошено роком Олекси ГІРНИКА (до 100-річчя від дня народження) та ПЛАСТУ (до 100-річчя утворення). Кругла дата ювілею Олекси Волянського не удостоєна громадської уваги (наприклад, в перших десяти номерах “Гуцульського краю” поточного року про це нема ні слова), незважаючи на те, що питання неодноразово піднімав соколівський активіст Лук’ян Дійчук…
Читати далі →

У народі кажуть: «Якби знав, де впадеш, то соломи би настелив». Але жодна людина не знає, що чекає на неї попереду.

У травматологічному відділенні Косівської центральної районної лікарні людей об’єднує одна біда: переломи кісток ноги, руки, хребта, тазу.
Очолює відділ лікар Іван Богданович Дуб. Він щоразу знаходить для пацієнтів підбадьорливі слова, пояснює, як поводитись під час реабілітації, щоб не нашкодити собі.

Трапився випадок, який вразив нас до глибини душі.
Читати далі →