Розділ «Культура»

Дмитро Пожоджук. За ким плачуть флояри (новели). — Городок: Бедрихів Край, 2010. 156с.

Знову й знову дивуюся таланту сина Космача — Дмитра Пожоджука, вчитуючись в густе, як космацький узір, письмо — то дзвінке від болю, то ліричне від краси, то утішливе від славної людської усмішки. Автора не треба широко представляти — він знаний і шанований за межами Космача, і за кордонами України — заслужений майстер народної творчості України, лауреат всеукраїнської премії імені Івана Огієнка та літературно-мистецької премії імені Мирослава Ірчана, голова Всеукраїнської координаційної ради з вивчення і відродження писанкарства в Україні.

У книжці Дмитра Пожоджука Космач озивається в кожній новелі, в кожному етюді, оповіданні. А, головне, автор любить  «столицю своєї душі» не на відстані: він живе в Космачі і Космач живе в ньому. Цей патріотизм, це глибоке почуття національної гідності сублімовано в прозові твори неабиякої художньої вартості.

І нам, подолякам, це загострене відчуття Вітчизни-України, напевно, слід приймати як своєрідне щеплення від «розмитості», від «втрати виміру Батьківщини» (Оксана Пахльовська), у вік кризи національної ідентичності, у вік, коли нашу Вітчизну ладні бачити пінчуки, ахметові, коломойські та іже з ними як «бізнес-простір», роблячи свою чорну справу знищення народу і держави.
Читати далі →

Дмитро Пожоджук. За ким плачуть флояри (новели). – Городок: Бедрихів Край, 2010. 156с.

Про Космач мало говорити, а багато слухати. На роботи Дмитра Пожоджука мало дивитися, мало читати, треба співпереживати і розуміти. Так виходить, що не всі свої таланти знаємо на Прикарпатті. Те, що Дмитро Пожоджук є заслуженим майстром народної творчости України та ще й головою Всеукраїнської координаційної ради з вивчення і відродження писанкарства в Україні та діаспорі, – се одна сторона медалі. Але сей космацький пан є ще лауреатом Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка та літературно-мистецької премії імені Мирослава Ірчана. «Прошу я Вас», – як любить повторювати ще один некосмацький пан.

Книжкою новел «За ким плачуть флояри» відкриваю для себе нового автора, який повністю живе у світі Карпатських гір (Космач – не тільки мала батьківщина Дмитра Пожоджука, але й земля, на якій живуть Пожоджуки з діда-прадіда). А жити в горах – се треба любити, аби не вступатися звідтіля і не спокушатися цивілізаційним болотом (механічним і духовним).

Новели Дмитра Пожоджука суть бувальщини, в основі їх – здебільшого історичний повстанський контекст 40-50-х років ХХ століття. Ці бувальщини важко придумати, бо вони настільки автентичні, що се дихання вражає правдою факту. І навіть мелодраматичний антураж, доречно і недоречно використаний автором, не псує загальне позитивне враження від сих історій.
Читати далі →

У цьому році відзначають 600-річний ювілей першої згадки одного з найбільших сіл України, славетного Космача. Це село відоме усьому світу своїми писанками, вишивками, народним вбранням, звичаями та обрядами, майстрами музичних інструментів.

Відвідали писанкове село юні краєзнавці Акрешірської  ЗОШ І-ІІ ступенів, які є гуртківцями Косівської  філії Івано-Франківського  обласного державного  центру  туризму та краєзнавства учнівської молоді.  Члени гуртка побували у   школі, зустрілися з сільським головою, талановитим і обдарованим журналістом, заслуженим майстром народної творчості, краєзнавцем Дмитром Пожоджуком, який описав 5 маршрутів по селу: «Повстанськими плаями», «До святилищ на гору Лисина», «На поле Космацької битви», «Космацькі майстри», «На гору Ґрегіт». Сільський війт розповів гостям про Космач і його майстрів, навів цікаві факти з історії села та  з свого дитинства, заняття вишивкою.
Читати далі →

• Можна добрехатися і до правди.
• Щоб заговорила совість, треба надати їй слово.
• Не шукай в чужому городі своєї капусти.
• Сміття завжди ображається на чистоту.
• На колючих  дротах солов’ї не щебечуть.
• Дурневі завжди все зрозуміло.
• З води ще ніхто сухим не вийшов.
• Які виборці, такі й вибрані.
• За гроші і горобець закукурікає.
• Яка музика, такий і танець.
• Яке плем’я, такий його вождь. Читати далі →

Земного віку доля відміряла Т. Шевченку з неабиякою точністю, 9-го березня вшановуємо Великого Українця, згадавши про його 198-му річницю від дня народження, 10-го пом’янемо його у 151-ший раз.

За 47 років життя Т. Г. Шевченко визнаний Пророком української нації, об’єднавши в своїй творчості всю Україну від сходу до заходу.

А до кожного з нас Шевченко повертається щоразу, коли звертаємося до його життєпису і творчості.

Бібліотечними працівниками с. Космач Рибчук Г. І. та Поляк М. Г. відзначено 198-му річницю від дня народження Т. Г. Шевченка літературно-мистецькою годиною “Ми тебе незабудемо Тарасе”. На заході були прочитані вірші Т. Г. Шевченка художнім керівником БК с. Космач П. Головчук. Бібліотекар Г. Рибчук зробила призентацію книг на тему:”Живе у народі Шевченкове слово”. Всі присутні виконали пісні на слова творів Кобзаря “Риве та стогне Дніпр широкий”, ”Заповіт”. Школою мистецтв (викл. Вінтоняк В. В. ) зроблено виставку дитячих малюнків “Малюємо за творами Т. Г. Шевченка “.
Читати далі →

Виповнилася 198-ма річниця з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Жоден народ  не має стільки письменників і поетів, що вийшли з його середовища, як український.

Олесь Терентійович Гончар про Т.Шевченка писав: «3’ява Шевченка на історичній арені була підготовлена всією попередньою визвольною боротьбою народу, багатовіковим розвитком української літератури». Шевченкова поезія стала синтезом всього найкращого, століттями набутою демократичною українською літературною. Поезія «Кобзаря» зробила вихід української літератури на світові простори.

Одним із перших це відзначив російський письменник Чернишевський:  «Коли у поляків появився Міцкевич, — писав він, — вони перестали зважати на будь-які зневажливі відгуки французьких або німецьких критиків. Не признавати польську літературу означало би показувати свою власну дикість. Маючи тепер такого поета, як Шевченко, українська література не має потреби в будь-чиєму її захисті».

Понад століття минуло  відтоді, як було сказано ці слова, а вони й досі не перестають нас хвилювати. У них гордість за Шевченка, за всю передову українську літературу, яка згодом розгорнулася великою творчістю Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Василя Стефаника, Карпенка-Карого, Степана Васильченка і багатьох інших класиків.

Богдан ГЛІБЧУК,
голова Косівського районного об’єднання «Рідне слово» ВУТ «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка.