Відомий майстер і пасічник

Микола Тимків народився 26 лютого 1909 року в місті Косові, на Москалівці, в родині добрих господарів Петра та Катерини.

У сім’ї ріс молодший брат Іван. Хлопці змалку були навчені до праці, допомагали доглядати худобу, обробляти город і сінокоси. У1915 році Микола пішов у перший клас початкової народної школи, де вчителем був Зеновій Виницький, який не тільки навчав дітей читати і писати, але й прищеплював любов до історії рідного краю, природи, народних ремесел. У1921 році батько віддав сина до приватної «школи-майстерні» Василя Девдюка, в село Старий Косів — навчатися різьбі та столярству. 27 січня 1930 року, одержавши свідоцтво про закінчення навчання від В.Девдюка, Микола Тимків відкрив власну робітню (майстерню) з виготовлення різьблених речей побутового призначення.

Але мало кому відомо, що цей прекрасний майстер різьби по дереву, автор понад 1200 творів декоративно-прикладного мистецтва, змалку цікавився бджолами.

Недалеко від господарства батьків була гарна, добре доглянута велика пасіка родини Кабинів, де Микола приглядався до маленьких трудівниць. Пасіку доглядав Іван Кабин, який був старшим від Миколи. Спостерігаючи за цікавістю сусіда до пасічництва, він навчив його основам ведення бджільництва. На пасіці в основному були вулики українські, так звані «галицькі», на вузьку-високу рамку, які були поширені на Гуцульщині. (Фото №1: зліва М.Тимків, справа І.Кабин з сім’єю, 1930 рік).

На цій пасіці пройшли школу бджолярства і Миколині однодумці — бджолярі Юрій Каплич, Василь Лелет та інші. Допомагаючи батькам на сінокосі під горою Михалковою, М.Тимків довідався від жителів села Бабина про знаного на той час бджоляра Василя Юрійовича Петричука, про його незвичайні вулики у вигляді гуцульських хатинок, маленьких, одно-, дво-, триповерхових церковок. Пасіка була великою — до 250 бджолосімей.

М.Тимків організував молодих бджолярів на прогулянку до с.Бабина, щоб познайомитися з пасічниками родини Козьмених, Сумаруків та інших. Вони завжди радо приймали молодь з Косова, ділились своїми секретами догляду за бджолами. Завдяки педантичності Миколи, який мав свій фотоапарат, збереглися унікальні світлини з таких прогулянок. Так до наших днів збережено зображення і доведено досі невідомий факт про один з перших бджолярських «павільйонів» на Гуцульщині. Це двоповерховий будинок-вулик у вигляді гуцульської хати на 18 бджолосімей, виготовлений В.Петричуком. (Фото №2, справа у третьому ряду В.Петричук, зліва — у другому ряду М.Тимків, вгорі — Василь Лелет, 1932 рік).

На іншій світлині (Фото №3) бачимо В.Петричука справа з рамкою в руках, зліва — його дружину Параску, посередині — пасічника з Косова Юрія Каплича (1929–31 рр.). Дорогою на Сокільське повертали на пасіку Козьмених-Сумаруків (Фото №4: зліва сидить М.Тимків, справа стоїть Юрій Каплич).

Організовуючи та беручи участь у мандрівках на Писаний камінь, Сокільське, Гарджино, до сіл Бабина, Соколівки, Яворова, Річки, Шешорів і багатьох інших місць Гуцульщини, Микола Тимків завжди повертався зі своїми світлинами, записами легенд, колядок, говірок. Він залишив великий архів світлин, кожна була описана власною рукою, вказані місце і люди на знімках, дата зйомки.

Біля будинку, де проживав відомий майстер, в садку була розташована невелика пасіка, куди в гарний, погожий день він виносив столик з інструментами і творив нові мистецькі вироби, одночасно спостерігаючи за невтомною працею бджілок з його пасіки (Фото №5).

Любов до прекрасного, історії рідного краю, висока працелюбність з роками подарували йому велику повагу від людей, славу відомого майстра.

Остап Тим’як,
голова Косівської районної спілки пасічників. Світлини — з архіву Дарії (Тимків) Даниш, дочки М.Тимківа.

«Гуцульський край», №31, 31.07.2020 року

Share