Повінь в Косівському повіті в 1927 році

Відозва Повітового Рятункового Комітету Косівщини.

Наслідком жахливого хмаролому в цілому пасмі Чорногори дня 30 серпня ц. р. Черемош заляв 20 прибережних громад Косівського повіту та забрав і зруйнував населенню їх землю, забудування, хатню обстановку, худобу, а в богатьох випадках спричинив утрату людського життя.

Сила напору води і розмір залитих просторів були надзвичайно великі. Знищення страшно, а пошкодоване населення майже божевільне з ляку та грози руїни. Способів рятунку майже не було ніяких, бо вода прибула нагло і то ніччю біля півночі.

Мешканці Косівщини з над Чорного Черемоша на відновлювальних роботах після повені 1927 року.

Мешканці Косівщини з над Чорного Черемоша на відновлювальних роботах після повені 1927 року.

Найстарші віком не тямлять такої нагальної повені і такого розміру катастрофи. Тисячі населення нашого повіту вже тепер голодує, бо поміч від уряду та місцевих рахункових комітетів, утворених скрізь по громадах, це капля в морі нужди. До того наш повіт це один з тих, якого населення голодує все на переднівку. Бараболю, одинокий продукт гуцульського рільничого хазяйства, забрав та вимулив Черемош, а кукурудзи нема за що купити, нічим і куди довести і ніде змолоти.

Місто Кути знищено в половині, а потерпіло головно українське населення, бідне міщанство. Жертв в людях зголошено досі 56, але є ще села, звідкіля й досі нема ніяких вісток. Для несення негайної помочі нещасним жертвам катастрофи в цілому повіті завязався в Кутах Український Повітовий Рятунковий комітет, який звертається з отсею відозвою до цілого українського населення Галичини, Волині, Радянської України і Америки.

Наш повіт один з найбідніших в краю, тепер на 60 процентів зовсім зруйнований, тому на льокальну поміч небагато можна числити, а помочі треба негайної, великої і тривкої. Чиж тим нещасним, мало що не божевільням людям, ще голодова смерть має заглядати у вічі? Чи не досить вже її жертви своїми рідними, своїм цілим дорібком? Покутують нещасні за це, що її ліси знищили чужинці-капіталісти, що це дорево розбивало їм тепер хати, відривало куски землі та добивало сімю.

Голодуючій Україні віддала Гуцульщнна свою вдовину лепту. Тепер черга для тих всіх, яких минула ця катастрофа, відповісти гідно на ревні благання нещасних сиріт, бездомних батьків та голодних жінок та дітей. Віримо, що ціла Українська Нація порятує одно з найкращих своїх племен — Гуцулів. Усякі жертви в грошах, одязі і харчах просимо слати на руки Украінського Повітового Рятункового Комітету в Кутах на руки пані Ц. Гардецькоі в Кутах.

За Український Повітовий Рятунковий Комітет Косівщини о. Володимир Стефанович, парох в Кутах, Петро Шекирик-Доників, господар в Жабю, Цецилія Гардецька в Кутах, о. Лука Володимир Микитюк, катехит в Кутах, Степан Гуцуляк, столяр, Дмитро Юрак, муляр, Юрко Кульчицький, слюсар, Юрка Голейчук, зарібник, Степан Глібчук, господар, Микола Кахникевич, боднар, Дмитро Трищук, господар, Іван Дудидра, господар в Білоберезці, Михайло Куриленко, промисловець, і Володимир Лаврівський, суддя в Косові.

«Рятункова акція», газета «Діло».

Прислав Павлюк Богдан

Share