Косів — найстарше місто на Гуцульщині

Це місто, що з ним у кожного з гуцулів звязаний перший спогад про культуру, забаву та торгівлю. Тут зазнав він перших розкошів і розчарувань. Буває тисячі гуцулів, що Косів це одиноке із бачених ними місто. Це гуцульське Монте Карльо сповите для гуцула таємницею невідомих пригод, а заразом східне вірменське торжище, де завжди обманював його хитрий посередник… Хто знає химери гуцульської душі, той знає скільки палкої любови, сліз та пролитої крови бачив саме Косів.

Для прогульковців це дуже догідне й чарівне місце для відпочинку. Заїздимо в місто, заходимо до посадника міста п. Луканюка, що приймає нас гостинно та інформує про все, що тільки нас може цікавити.


Можливо найдавніші кінокадри повоєнного Косова 1962 року. Зняв фільм 18-літній Орест Бачмага.

По большевиках місто було дуже запущене, скаржиться посадник і зразу дуже трудно було прийти до рівноваги бюджетів та опорядкування міста.

В Косові на ярмарку. 1936 рік.

В Косові на ярмарку. 1936 рік.

Населення займається частинно торгівлею, частинно управою ріллі, а найбільш — домашнім промислом та ремеслом

Ще інтересує нас зміна назв головних вулиць. Колишня вул. Пілсудського, а пізніш Сталіна замінена на вул. Т. Шевченка, вул. Монастерська Сміглого Ворошилова — тепер г. Мазепи, Руська Вітовського, Воєвідська Леніна зараз Франка, Плєбанська тепер Шашкевича, Др. Тарнавського Пролетарська тепер Ген. Тарнавського.

Про лікувальні спроможності довідуємося від керівнички лікувальних заведень п. Стефуракової.

Прощаємося з посадником і ще заглядаємо до Делєгатури. Тут та сама мила атмосфера, порядок та чемність. Докладно інформують нас про культурну та економічну спроможність міста. Культурна діяльність, як виходить із звіту проф. Навяка, дуже жива та позитивна. Виставки, концерти, лекції, табори — це наявний доказ праці українського міського активу.

З економічних одиниць крім Союзу Кооператив, Україн-Банку, Сільського Господаря маємо ще мистецько-економічні установи як: Килимарня »Гуцульське Мистецтво», «Різбарська Кооперативе Гуцульщина», «Гуцульська Різьба» та «Школа Різьби» на Москалівці. Кожне з цих економічних установ має свою історію, свої особливі прикмети та заслуговує на ближче заінтересування та обговорення.

Прощаємось в Делєгатурі, пращаємо Косів та спрямовуємося до серця Гуцульщини — до Жабя.

З газети «Станіславівське слово», серпень 1942 року.

Прислав Павлюк Богдан

Share