Пасічницька справа Василя Дручківа

У цьому році відзначив би свій 90-річний ювілей пасічник Василь Петрович Дручків, який народився 2 лютого 1929 року в селі Брустурах, у сім’ї простих і добрих сільських трударів — Петра Володимировича Дручківа та Анни Юріївни Дручків (Петрів). В сім’ї росли дві доньки — Марія і Олена, син Іван, Василь був наймолодшим.

Хлопчик був змалку допитливим, особливо його цікавили бджоли. Батько бачив, як Василь бігав до пасічників у селі і довго стежив за маленькими працьовитими бджілками, розпитував про них, не боявся їх. Спочатку пасічники дивувались, але згодом допускали хлопчину до вуликів, одягали на нього спеціальний капелюх із сіткою, показували та розказували, як живуть бджілки.

Побачивши це, батько, за порадою пасічників, придбав два стареньких вулики з бджолами для Василя. Він тоді і гадки не мав, що вони стануть для нього роботою на все життя.

У 1951 році Василь одружився з Оленою, з села Річки, і переїхав жити до неї. Основним його посагом була пасіка. Нелегко жилося молодій сім’ї, потрібно було виховувати п’ятеро дітей, та й часи були непрості, але попри всі негаразди, пасіка Василя Петровича більшала, зростала майстерність бджоляра. Він сам майстрував вулики, перейшов з «галицьких» на «дадани».

Майже кожного року з частиною пасіки кочував на полонини в гори Жаб’євського (Верховинського) району. На його гірський, духмяний мед завжди було багато покупців з різних куточків України. Вдосконалюючи пасічницьку майстерність, Василь Петрович постійно передплачував і читав журнали з бджільництва, мав гарну бібліотеку книг про бджіл, завжди ділився секретами свого пасічникування з іншими, прищепив любов до бджіл багатьом людям.

У 1976 році Василь Петрович переїхав жити до м.Косова, на вулицю Шкільну (сьогодні — Стефурака). Став активним членом районної Спілки пасічників. За вагомий внесок у розвиток бджільництва на Косівщині його неодноразово нагороджували грамотами. Був одним із перших ініціаторів проведення Свята меду та інших бджолярських заходів на Косівщині. Ходив у владні кабінети, добиваючись відкриття магазину для пасічників.

Відійшов у вічність Василь Петрович Дручків 1 лютого 2004 року, передавши пасіку своїй онучці Світлані. Декілька років вона продовжувала пасічницьку справу дідуся, але через сімейні обставини довелось залишити бджолярство, хоча і досі мріє відродити пасіку.

Остап Тим’як,
голова Косівської районної спілки пасічників.

Богдана Іванчук,
музей «Бджільництво Гуцульщини».

Громадська організація «Гуцульська бджоляндія».

P. S. Така ситуація із відомими, але сьогодні забутими пасічниками Гуцульщини. «Гуцульська бджоляндія» звертається до бджолярського товариства з проханням надавати інформацію про наших наставників і вчителів з різних регіонів Косівщини та Гуцульщини, а також експонати для музею «Бджільництво Гуцульщини».

«Гуцульський край», №41, 11.10.2019 року

Share