Війна на інформаційному полі

Сучасна інформаційна війна розглядається як управління інформацією з метою здобуття переваги над противником. Вона може включати збір відповідної інформації, забезпечення безпеки власних інформаційних ресурсів, поширення пропаганди або дезінформації.

Мета інформаційної війни полягає в тому, щоб послабити моральні і матеріальні сили противника та посилити власні. Для цього використовуються заходи впливу на свідомість людини, що передбачають перш за все маніпулювання масами. Наприклад, керівник Центру стратегічних комунікацій НАТО в Ризі естонський полковник Айвар Яескі, який не так недавно проводив дослідження інформаційної війни Росії на території України, вважає дії Кремля «операцією з психологічного впливу на противника». У рамках цієї кампанії використовуються «старанно відібрані повідомлення, націлені на певну аудиторію в Україні, в Росії і на Заході». За його словами, головною зброєю російської пропаганди — є підроблені факти і фотографії.

Тактика дій російських військ в Криму у березні 2014 року викликала дискусію про «нову стратегію гібридної війни», яку застосовує Російська Федерація. При цьому йшлося про унікальність поєднання і взаємозв’язок, динамічність і гнучкість застосування в принципі вже відомих елементів, які застосовувались в багатьох війнах. Стало очевидним підвищення ролі інформаційного чинника, що в окремих випадках ставав самостійним і нічим не поступався впливу воєнної складової війни.

Слід зауважити, що російські спецслужби ще в 90-і роки інтенсивно зайнялись питаннями «інформаційної війни». По суті йшлося про те, щоб, цілеспрямовано використовуючи інформацію, спотворити сприйняття реальності і викликати у населення шляхом дезінформації бажану реакцію. Російські фахівці часто називають таку сукупність методів і прийомів «рефлексивним контролем», який полягає в тому, щоб примусити противника прийняти правильне з точки зору комунікатора рішення . Цим в Росії займається ціла армія «політтехнологів» і так званих «Spindoktoren» (докторів-інтриганів), як їх називає німецька преса, що використовують великий набір маніпулятивних методів та технік, демонструючи певну ефективність у контрольованому Кремлем інформаційному просторі.

Сучасна російська пропаганда спочатку активно застосовувалась в основному з метою забезпечення влади Путіна. Згодом Кремль, мобілізувавши засоби масової інформації в РФ суттєво посилив свій вплив на інформаційний простір України. При цьому російська пропаганда почала працювати більш диференційовано з населенням. Так, наприклад, російські видання та російські ЗМІ переконували наших громадян в необхідності дружби, співробітництва та стратегічного партнерства двох країн. Проте інформаційний вплив на громадян РФ виглядав зовсім інакше. Активно використовуючи засоби масової інформації, в яких уже протягом багатьох років важко були знайти більш-менш об’єктивний матеріал про Україну, Кремль цілеспрямовано формував думку про недієздатність української держави, підігрівав антиукраїнські настрої в російському суспільстві.

Вже з початку 1990-х років Росія формувала плани розчленування України, зокрема організації «південно-східного фронту», що в наш час проявилось у створенні так званих «ДНР» і «ЛНР». Претензії Російської Федерації на Донбас підтвердив і президент Путін, який назвав «маренням» включення Донбасу до складу України в радянський період. При цьому він не вважає «маячнею» передачу РРФСР в 1919–1928 роках Бєлгородщини, Стародубщини (північних районів Чернігівської області), Таганрожжя та Східного Донбасу, які на той час реально належали Україні.

Нового рівня російська пропаганда досягла під час конфлікту в Україні. Використовуючи різні перекручення, напівправду та дезінформацію, російським пропагандистам вдалося вийти на вершину своїх брехливих акцій — переконати частину російського та українського населення в тому, що українці є «крайніми націоналістами» та «фашистами». Звинувачуючи українських патріотів у крайньому націоналізмі, Росія повністю ігнорує і перекручує ситуацію. Адже близько 63% учасників АТО є російськомовними громадянами.

Типовим прикладом російської пропаганди можна вважати кілька інтерв’ю керівника ФСБ РФ Миколи Патрушева . В одному з них генерал стверджує, що «витверезіння українців буде жорстким і болючим». Перш за все, це стосується не майбутнього, а минулого. По-друге, особливо це торкнулось людей, які не помічали чи не хотіли бачити цілеспрямованих спроб Росії дестабілізувати ситуації в Україну і знищити її як суверенну державу. По-третє, українські громадяни у своїй більшості зрозуміли справжню, агресивну суть російської політики.

Центром розробки і здійснення пропагандистських концепцій виступає Адміністрація президента РФ, яка ще задовго до російської агресії здійснювала моніторинг ситуації в Україні і сприяла перетворенню РФ у фактор внутрішньої політики України.

Ефективність російської пропаганди пояснюється, різними факторами, зокрема активним застосуванням концепції так званої «мозаїчної культури», що була сформульована французьким соціопсихологом Абраамом Молем. На його думку, вона тісно пов’язана з роботою засобів масової інформації, нерідко розрахованих на низький інтелектуальний рівень людей. Оскільки характеризується випадковим, хаотичним сприйняттям різнопланової інформації, яка не організується свідомістю людини в упорядковані структури, а складається з певних уривків, простих повідомлень, пов’язаних випадковою залежністю, але співзвучних з уже сформованими штампами та ідеями, що надає їм певного зчеплення і компактності та уможливлює майже автоматичне сприйняття.

В російській пропаганді активно використовуються різні міфи, зокрема такі як: Русь на чолі з Москвою включає і територію колишньої Київської Русі; Сталін був ефективним менеджером; Голодомору не було, його вигадали «бандерівці»; СРСР ніколи не був союзником Гітлера; Путін — це «Сталін сьогодні»; єдина країна-переможець в Другій світовій війні — Російська Федерація (навіть не РРФСР); США — найагресивніша країна у світі тощо.

Російська пропаганда здебільшого характеризується маніпулюванням громадською думкою, підміною сутності явищем, причини наслідком, порушенням принципів історичного та логічного, використанням публічного шантажу, дезінформації і розповсюдженням тотальної брехні, спрямованої на те, аби демонізувати в очах російського та світового суспільства керівництво України. Певні пропагандистські акції РФ приписуються США та іншим країнам НАТО. Фактичне ведення «гібридної» війни подається як можливі дії за певних умов. Отже, дії Росії представляються як вимушені, як захист від «агресії Заходу».

Російська пропаганда спрямована на консолідацію так званого «русского мира», органи влади і маніпуляції суспільною думкою населення багатьох держав, підтримку агресивної політики Російської Федерації. Адже керівництво РФ не приховує своїх планів щодо продовження війни в Україні. Варто нагадати, що Генеральна Асамблея ООН, як відомо, засуджує будь-яку форму пропаганди, що має на меті створення або посилення загрози миру, порушення миру або акт агресії.

Таким чином, сучасна російська пропаганда спрямована на маніпулювання свідомістю громадян різних держав, дестабілізацію ситуації в різних частинах світу, дискримінацію органів влади, внутрішньої та зовнішньої політики.

Share