За Україну молоде життя поклали

Василеві Білаку був 21 рік, Михайлові Свириду — 23, коли карателі обірвали їхнє молоде життя. Через багато десятиліть ми з усіма почестями пошановуємо цих відважених вояків. їхні імені повернути із забуття.

У с. Вербовці минулого тижня вшанували пам’ять вояків Української Повстанської Армії (УПА), які загинули за свободу і незалежність нашої держави. Місце поховання цих двох героїв досі вважалося невідомим. Жителі Вербовця і Старого Косова відновили історичну справедливість. На вербовецькому цвинтарі, що поблизу церкви, впорядкували могилу, встановили металевий хрест з написом: «Тут у 1947 році поховані стрільці УПА з боївки Відважного: Білак Василь Петрович, 1926 р.н., псевдо «Яструб» і Свирид Михайло Васильович, 1924 р.н., псевдо «Сокіл». Вони загинули за волю України. 2017 р.».

Пам’ять про цих повстанців ще жива у свідомості поодиноких свідків та очевидців тих далеких подій. їхні розповіді скрупульозно записує до свого збірника дослідниця П.І.Курендаш-Сусак. Парасковія Іванівна разом зі своєю дочкою Оксаною Швед готують матеріали до видання книжки «Стежками Відважного і його побратимів» (3 історії Визвольних змагань 1942 — 1952 рр. сіл Старого Косова, Вербовця і Смодної). Саме їм і належить ініціатива пошанування уже згаданих стрільців боївки Відважного. Добрі люди допомогли у здійсненні цієї ідеї, зокрема, й братство церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Минулого тижня до могили вояків УПА Василя Білака та Михайла Свирида прийшли представники громадських організацій Косівщини, жителі Вербовця і Старого Косова, родичі загиблих. У почесній варті вишикувались учні Вербовецької ЗОШ. Школярі Старокосівської ЗОШ читали вірші, присвячені борцям за волю України. Завідувач бібліотеки Вербовецького будинку культури Галина Риптик, яка була в ролі ведучої, дуже гарно поєднала подію зі святкуванням 75-річчя створення Української Повстанської Армії.

Урочисте пошанування героїв визвольної боротьби розпочали з молитви. Священики о. Степан Губернат, о. Іван Близнюк, за участю хору Вербовецької церкви, відправили панахиду за полеглими, мали проповідь перед громадою та освятили могилу повстанців.

Парасковія Курендаш-Сусак, опираючись на зібрані нею матеріали, розповіла про долю учасників Визвольних змагань ї їхніх переслідуваних родин з Вербовця, Старого Косова, Смодної.

Михайло Васильович Свирид — стрілець боївки Відважного на псевдо «Сокіл» народився у с. Вербовці, перебував у бункері на кутку Конево, хворіючи на тиф. У 1947-му його поранили військові, коли виходив з лісу на кутку Хамази. «Сокіл» вернувся назад у ліс, але через поранення втекти не зміг. Його знайшли вбитого, прикритого гіллям. Припускають, що згодом було вбито і Михайлового тата Василя Свирида, коли він ішов через Рибницю у село Смодну, де мав присадибну ділянку. Маму Катерину Степанівну Андрусяк-Свирид забрали у Красноярський край. По дорозі в Сибір вона замерзла, її викинули з поїзда.

Василь Петрович Білак також народився у с. Вербовці, поблизу лісу на кутку Гордаків. Кажуть, що на вроду був дуже красивий, білявий хлопець. Василя Білака вбили разом із жителем Старого Косова Дмитром Григоровичем Пророчуком. Це сталося під час перестрілки з НКВСівцями та їхніми поплічниками на самий Великдень 1947 року. Через тиждень по Покрові того ж року сім’ю Білаків — тата вбитого Василя Петра Білака, маму Марію, сестру Марію вивезли у Караганду.

Поховали хлопців — Василя Білака та Михайла Свирида, за свідченням очевидця Параски Мазєн, вночі, в одній ямі, на вербовецькому цвинтарі поблизу церкви — того ж 1947 року.

По завершенні панахиди на місці вічного спочинку цих героїв-патріотів мали слово Вербовецький сільський голова Іван Сусак, голова районної організації КУНу Михайло Цьок, заступник голови РО НРУ Дмитро Гладун, станичний Братства ОУН-УПА Петро Підлетейчук, зв’язкова УПА Параска Борисяк.

На могилу героїв поклали квіти, а заступник голови РО Союзу українок Катерина Сусак запалила лампадку пам’яті.

Ігор СУСАК

«Гуцульський край», №49, 8.12.2017 року

Share